Читати книгу - "Талісман обраної, Ася Чирокбей"

— Що станеться, якщо ви будете говорити мені всю правду.

Виглядати примітивним аборигеном у своїх власних очах — це був удар по моєму самолюбству. Але якщо Вартовий Зерд поділиться зі мною хоч якимись крихтами інформації, мені і це підходить.

Зерд витягнув ноги, злегка нахилився вперед і сказав:

— Більшість людей мене просто не зрозуміли б. Але ти не така, як інші. Ти пережила перенесення, і тобі я можу розповісти більше, ніж іншим.

Він виглядав непробивним, і я почала розвідувати його оборону:

— Що вами рушить, Вартовий Зерд?

— Обов'язок Полуденного Вартового — захищати цей світ і людей, що живуть у ньому, від погані, — з легкою іронією відкарбував Зерд.

— Так це виглядає в очах місцевих жителів, — парирувала я. — А що вами рушить насправді?

Співрозмовник швидко глянув на мене, його очі блиснули

— У моєму світі втручання в розвиток чужої цивілізації вважається великим гріхом. Тутешня погань — це саме таке втручання. Їй не місце в цьому світі. Я хочу знайти джерело і перекрити господарям погані таку можливість.

Я згадала про те, як Зерд, фактично шантажем, змусив Дана відвезти його до фортеці Шардр. І який приголомшливий успіх мала ця операція. Справедливості заради треба сказати, що саме Зерду я зобов'язана благополучним пробудженням від безпам'ятства. Чорт, я йому і справді вдячна, але зараз не час для сентиментів.

Тепер я нарешті відволіклася від споглядання очеретів і пильно подивилася на співрозмовника:

— І по ходу ви хочете з'ясувати деякі особисті питання?

— Так і є, — неохоче підтвердив Зерд.

Переді мною був гідний суперник. За всього мого ніжного ставлення до Дана, порівняно із Зердом, Дан був кошеням, принаймні в таких двобоях. І поки пролом у непробивній обороні не встиг закритися, я поспішила розвинути свій успіх.

— Зерд, я знаю, що на нас із вами чекає непросте завдання. І я хочу бути для вас гідною напарницею. Але мені бракує розуміння, і, насамперед, розуміння моїх можливостей. У мене дуже багато запитань, і я буду вдячна вам за відповіді, які допоможуть скласти справжню картину того, що відбувається. Зараз я вловлюю тільки окремі фрагменти, і готова чіплятися за будь-яку інформацію.

Зазвичай незворушним обличчям Зерда пробігла тінь.

«Ага! Оберігає свій особистий простір, — подумала я. — Ну гаразд, мені туди й не треба. Принаймні, поки що.»

— Те, що відбувається, відбувається з твоєї волі, — несподівано вимовив Зерд.

Гм... А я-то вважала, що майже поклала його на обидві лопатки.

— Ти в будь-який момент могла відмовитися. Ти могла не піти шукати кірт, і тебе ніхто не засудив би, враховуючи твій стан. Ми б вирушили за Білосніжкою вдвох з Амедом і повернулися б ні з чим. Але ти зробила вибір. Учора ти теж зробила свій вибір. Цим я хочу показати тобі, що ніщо не відбувається поза твоєю волею.

Здається, на мене чекало розчарування. Мені було приємно думати, що лицарське ставлення Зерда до мене — результат моєї жіночої привабливості! Виявляється, я для нього — ще один цікавий проєкт.

Тоді я пустила в хід останній козир.

— У моєму світі формально правлять чоловіки, — сказала я. — Але навіть тисячоліття тотального пригнічення не змогли змусити жінок випустити з рук владу.

На обличчі мого співрозмовника сіпнувся м'яз, і я зрозуміла, що влучила в точку. У їхньому високотехнологічному світі питання взаємин чоловіків і жінок так само не вирішене, як і в нашому. Мабуть, це вічне питання.

На плечі Зерда, насупившись, сидів папуга. Тут Білосніжка, яка мовчки слухала нашу розмову, стрепенулася і, крутячись, наче перед дзеркалом, кокетливо вимовила:

— Кр-р-расунчик!

Папуга нічого не відповів, тільки переступив з лапи на лапу.

Так, я діяла жорстко. А що накажете робити? Поставте себе на моє місце. За вами полює уся погань континенту, і кожна з них має радар, який безпомилково показує ваше місцезнаходження, тож тільки й залишається бовтатися на цьому клятому човні посеред очерету. І ще у вас є високотехнологічна зброя, яка, можливо, здатна перемогти всіх цих тварюк гуртом, але ви абсолютно не уявляєте, як з нею поводитися. І що мені залишалося робити?

Однак, поява на сцені Білосніжки несподіваним чином розрядила обстановку.

Вартовий Зерд усміхнувся і сказав:

— Я дам тобі відповіді на твої запитання. Що ти хотіла б дізнатися?

Треба терміново відступати. Ще крок уперед, і можна все зіпсувати.

— Я хотіла б дізнатися про світ, з якого ви прийшли. Припускаю, що наявні у вашому світі знання допоможуть мені зрозуміти, з чим я маю справу. Буду вдячна за все, що ви вважатимете за потрібне мені розповісти.

— Можеш називати мене на «ти», — це була легка поблажливість чи мені здалося?

Але, схоже, все не так погано. Зерд дотримав свого слова. Два дні він розповідав про свій світ і відповідав на мільйон моїх запитань. Якщо коротко підсумувати сказане, то в їхньому світі проблему джерел енергії було вирішено. Мій співрозмовник говорив про хвильову природу матерії і про те, що на базі цього принципу вчені отримали доступ до нескінченного джерела енергії. Подібним чином було вирішено проблему телепортації, хоча, наскільки я зрозуміла, їхні можливості в цій сфері були обмеженими. У світі Зерда не знали хвороб у нашому розумінні цього слова. Або вони були дуже специфічними, у місцевій мові не вистачало слів, щоб це описати. Принаймні, звичайних у нашому розумінні інфекцій і хронічних захворювань у них не було.