Читати книгу - "Експеримент що знищив світ, Nebula"

Глава одинадцята: Вибір

 

Є Сон стояв на роздоріжжі. Перед ним був вибір - довіритися незнайомцю, який володів інформацією про цей новий світ, або продовжити свій шлях самотужки. Звуки вибухів, що наближалися, тільки підкреслювали терміновість рішення.

 Він швидко зважив усі "за" і "проти". З одного боку, капітан Кім міг виявитися одним із тих небезпечних гравців, про яких він сам попереджав. З іншого - його слова про сфери пояснювали багато чого з того, що Є Сон бачив у лабораторії.

—Добре, я піду з вами,— нарешті відповів Є Сон, розуміючи, що знання в цьому новому світі можуть виявитися важливішими за обережність.

 Капітан Кім кивнув і швидко попрямував до виходу.

 —Тримайся близько,— скомандував він. — І щоб не сталося, не відставай.

 Вони спустилися сходами, рухаючись набагато швидше, ніж Є Сон піднімався. Кожен їхній крок відбивався луною в порожньому приміщенні, змішуючись із віддаленими звуками вибухів.

 Коли вони нарешті вийшли з багатоповерхівки, їх зустріли ті самі небезпечні гравці, при яких йому говорив капітан Кім. Це було видно по їхньому зовнішньому вигляді: бадьорі, жваві, сильні чоловіки віком до сорока років. Кожен з них тримав вогнепальну зброю.

 Є Сон, розуміючи своє положення, вже хотів здатися, але не встиг він заговорити, як капітан Кім рвонув у ворожу територію. Вправно ухиляючись від пострілів та замашок з боку ворожих гравців, він по черзі вправляв їм мізки, поки не лишилося тих хто ще стояв на своїх двох. Після того як він закінчив розправу, він підійшов до мене і сказав:

 —Ходімо швидше, поки не прийшло підкріплення з їхнього боку.

 Коли він не віддалялися з місця події, Є Сон боровся з питаннями, які його оточували і не давали спокою.

 І через 10 годин постійного крокування вони дісталися до табору, де капітан Кім був головним. Є Сон все думав, що капітан Кім робив у тій багатоповерхівці.

 Знинацька він почув голос зі своєї спини, від цього дуже напружився.

 Капітан засміявся з реакції Є Сона і сказав:

—Знайомся, це Джулія.

 Дівчина з чорним волоссям та зеленими очима, на вигляд років 20-25 ставши навколішки, мабуть через втому, відповіла:

—Можна просто Джул.

 Є Сон був збентежений, але його збентеженість швидко переросла в зацікавленість.

—Приємно познайомитись мене звати Є Сон.

—Навзаєм. 

—Але як ти опинилася в мене за спиною?

—Це мій навик, який я отримала з шару.

 Є сом був розгублений та приголомшений, він думав, що з шарів можна отримувати лише характеристики, аж ніяк не навики, але все, що йому залишалося,- це прийняти реальність такою, якою вона є.

В цей час капітан Кім розгублено дивився на Джулію, його очах чітко можна було побачити, про що він цей момент думав: "я хотів сказати про це йому пізніше аж ніяк не зараз" 

—За мною! — відгукнувся капітан Кім, і вони рушили до табору.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍