Читати книгу - "Світло (сяйво) душі, Зоряна Квітка"

Глава 13

      Вони йшли до бар'єру тими стежками, якими ніхто не ходить. Вродлива дівчина з білосніжним волоссям та білосніжна вовчиця. 
—Думаєш, це хороша ідея, а якщо відчують твою силу? — спитала Перлина. 
—Не відчують, я спеціально заблокувала для них свої сили, тож можу користуватися ними в повній мірі. — відповіла Естель. 
—Розкажи, будь ласка про тих, хто стоїть на варті Добра. 
—Ти, ж знаєш, хіба ні? — здивувалася Естель. 
—Ти, знаєш більше, ніж я. 
—Ну тоді слухай. — почала розповідь дівчина. — Ми – перевертні, володіємо магією стихій: Вогонь, Вода, Повітря, Земля. Ще перевертні поділені на клани:
   Леви — вогняні, сильні, палкі, відважні, хоробрі, справедливі. У них сильно розвинений дух суперництва. 
   Тигри — також більш схильні до стихії Вогню. Спритні, справедливі. Якщо хтось завинив не дають пом'якшення. 
  Гепарди — найшвидше, найспритніші, непомітні. Від них ніхто не втече, якщо вони цього забажають. Більш схильні до стихії Землі. 
   Леопарди — у швидкості поступаються Гепардам, та не менш хитрі, граційні, спритні. Також більше тягнуться до Землі. 
   Вовки — вірні, сильні, хоробрі. Зроблять усе аби захистити рідних їм людей. Обирають магію, яка їм ближча. Тобі більше підійде стихія Води. 
   Лиси — спритні, хитрі, непомітні, тихі. Впевнено йдем на ворога. Теж володіємо магією стихій, та є не тільки вона, є інша магія! 
—Як в тебе? 
—Не тільки в мене, вона є у всіх. Головне її розкрити. — усміхнулася Естель. — Далі:
   Птахи — їм не має рівних у стихії Повітря, дуже відважні. Кожен має силу і мудрість. Тут не має такого, що хтось сильніший або слабший. Усі оберігають Світ та зберігають Баланс. Якщо хтось із перевертнів перейде на бік Зла, для них все закінчиться плачевно. 
—Перевертні відрізняються від звичайних тварин? 
—Ага. Уяви, як до людини підходить вовк з її зріст. — сказала Естель. — Ти — Перевертень, тож маєш це знати. 
—Куди, ми йдемо? — спитала Перлина. 
—За межі. 
—Навіщо? 
—Хочу дещо перевірити, і треба провести зачистку! — з іскрою в очах сказала дівчина. 
—Аааа… Тоді вперед! — із захватом відповіла вовчиця. 
   Естель обернулася лесицею і вони щодуху помчали до бар'єру, перед тим як переступити межу, перевірили чи поблизу нікого не має й зробили крок. 
   Густий, темний туман, крізь який нічого не видно. 
—Ти, тут Естель? — занепокоєно запитала Перлина. 
—Так… — після хвилиної паузи відповіла дівчина. 
—І що з цим робити? 
—Не переймайся, зараз трошки розчистимо цей туман! — твердо сказала дівчина. — Будь на місці. 
   Вона склала руки у магічний пас й Світло розсіялось і розігнали туман. 
—Тепер можна йти. — сказала Естель й потихеньку пішли в глиб лісу. 
   Дерева: чорні, голі, тихі… Земля таж сама. 
—Раніше, такий гарний ліс був. — сумно сказала Перлина. 
—Ти, була тут раніше? — здивувалася Естель. 
—Так, коли була маленькою, часто гуляла тут із сім'єю. 
—Зрозуміло. А чому, ти тільки у вовчій подобі? 
—Довга історія, розповім коли прийде час, або дізнаєшся сама, як настане час. 
   Далі розмова не мала сенсу, вони натикалися на одиноких демонів. 
—Чому, ми не нападаємо? — прошепотіла Перлина. 
—Ще не час. — прошепотіла Естель. Кілька хвилин вони стояли за деревами, невидимі для демонів. — Тепер можна! 
   Естель стрілою кинулась на демона, Перлина за нею. Меч з'явився у руці… взмахвзмах і демон закричавши розтанув. Далі той самий процес, який повторював з десяток разів, коли останній демон з криком розтанув, вони полегшено видихнути. 
—Так, з нижчими демонами розібралися, — сказала Естель. — пішли далі. 
—Чому, ми зразу на них не напали? — спитала вовчиця наздоганяючи дівчину. 
—Тому, що вони були зв'язані з вищими демонами. — відповіла Естель. 
—Це як? — Не розуміючи спитала Перлина. 
—Демони діляться на вищий і нищий клас. Нищі демоны підкоряються вищим. Між вищими демонами і тими хто їм підкоряється утворюється зв'язок. Якщо вищому демону нищий не приносить користі, то вищий нищого виганяє і зв'язок між ними з часом руйнується. У того демона зв'язок не докінця розірвав я, тому треба було трошки почекати, якби напали одразу то вищий демон це відчув би і накинувся б на нас. — пояснила Естель. 
—Тепер зрозуміла. — сказала Перлина. — Значить, тоді на мене напали вищі демони? 
—Можливо… 
—А зараз ми..? — почала вовчиця. 
—Так йдем на вищих! –закінчила дівчина. 
   Вищі демони: сильніші, темніші. Вони кинулись до Естель і Перлини, як тільки зачули їх. 
   В руках меч засяяв, її оточили зразу кілька демонів. Вона нанесла перший удар, демоны відсахнулися лише на мить. Естель швидко рухалася і кожного демона відкидала закляттями. До неї не могли дотягнутися, не могли поранити. Вона, чиї рухи швидкі і точні раз за разом наносила удари. 
   Краєм ока Естель глянула, як Перлина. Вона прекрасно атакувала та відбивалася від демонів. Підвіска, яку для неї зробила дівчина, чудово захищала вовчицю.
   Перлина відбилася від демонів, які її оточили й повернулася у бік дівчини. В її очах сяяло безкрайнє захоплення. Дівчина дуже вправно і впевнено відбивала атаку демонів. Вона ніби танцювала з мечем. Хвилясте, білосніжне волосся водоспадом спадає на плечі, зоседжений погляд сяяючих очей, які не відриваючись слідкували за ворогом, серйозний вираз обличчя, сяючий меч стиснутий у руці. У повітрі, вона ухилилася від удару відбила його мечем, впевнено і плавно приземлилася на землю. 
   Ось таку картину побачила вовчиця, минулого разу вона нічого не бачила й не чула, оскільки тоді втратила свідомість, зате побачила зараз. 
   Демони закричали від люті й густим туманом почали кружляти навколо Естель. 
—Ти, нічого не зможеш зробити! — шиплячим голосом сказав демон, дивлячись на дівчину червоними очима. 
—Про що ти? — спитала Естель. 
—Договір, який Він уклав з одним смертним родом, — усміхаючись прошепів демон. — цього разу, ти не зупинеш, Його Лисице! 
—Що за договір? 
—Цього не скажу, та й не знаю деталей, лиш знаю, що він Йому допоможе! 
   Естель вдарила демона променем Лазурного Світла, і він розом з іншими розтанув. Земля задвиготіла і здригнулася…

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍