Читати книгу - "Сет кохання та поразки , Ксандер Демір"

50

Камілло

Мої губи обережно торкнулися її, немов запитуючи дозвіл. Спочатку поцілунок був легким, невпевненим, але одразу ж відчув, як Вікторія піддається цій близькості. Її губи здригнулися, а потім м’яко відповіли, наповнюючи момент теплом і… чимось, що я навіть не міг назвати словами. І я вже не міг стримуватись, і тримати усе те, що накопичилось в мені за весь цей час.

Я злегка нахилив голову, поглиблюючи поцілунок, і відчув, як її руки нерішуче торкнулися мого плеча. Тонкі пальці, які спочатку злегка тремтіли, швидко набрали впевненості, ковзаючи до моєї шиї. Її дотики залишали гарячий слід, що змушувало кров пульсувати у скронях. Вона вагалася, але різко потім обхопила мою шию, і я відчув, як вона відповідає з такою ж пристрастю.

Мої руки швидко знайшли її талію, легко, проте впевнено притягуючи її ближче, ніби боявся, що вона втече.. Я відчував тепло її тіла через тонку тканину сукні. Її аромат — цей солодкий, легкий запах, який я знав тільки від неї — заповнив усі мої думки. Я відкинув усе зайве: думки про все, чемпіонат, тренування, будь-які сумніви. Зараз було тільки це. Тільки ми.

Поцілунок поглиблювався з кожною секундою. Я провів рукою вздовж її спини, відчуваючи, як вона тремтить під моїми пальцями, і потім опустився поцілунками до її шиї, пестячи її ніжну шкіру. Її дихання ставало все частішим, і вона стискала моє волосся з такою силою, що на мить здалося, ніби весь світ розчинився в цьому моменті. А потім, знову повернувся до її губ, різко, викликаючи її несподіваний стогін.

Я відірвався лише на секунду, вдихаючи повітря і дивлячись на неї. Її губи злегка почервоніли, а в очах палав такий вогонь, що змушував мене хотіти ще. Хотіти її. Але ця мить, коли вона не відводила погляду, а її груди підіймалися й опускалися, намагаючись наздогнати дихання, була безцінною. Її очі зустріли мої, і в них уже не було ні вагань, ні страху. Тільки щось нове, справжнє.

— Ти не мав повертатися, — нарешті сказала вона, ледве стримуючи усмішку.

— Але ти чекала, — відповів я, нахиляючись до неї ще раз та різко закриваючи двері до номера ногою.

Вона нічого не відповіла, тільки знову торкнулася моїх губ своїми, цього разу сама роблячи крок уперед. Її поцілунок був ніжним, впевненим, і я просто розчинився в цьому відчутті. Її пальці знову ковзнули у моє волосся, а я притиснув її ще міцніше до себе..

— Ти справді дурень, Бореллі.

І я посміхнувся. Її слова ще лунали в повітрі, коли я знову нахилився до Вікторії, цього разу без жодних вагань. Наші губи знову злилися в поцілунку, проте тепер він був зовсім іншим — глибоким, пристрасним, гарячим. Мої пальці ковзнули вздовж її талії, відчуваючи, як вона тремтить під моїми дотиками.

Я втиснув її спиною до стіни, притискаючи ще ближче. Її подих урвався, коли моя рука впевнено провела по її оголеному стегну, просовуючи руку в розріз на її нозі. Її шкіра була гарячою під моїми пальцями, і я відчував, як вона реагує на кожен мій рух.

— Камілло… — і бо-оже, вона так видихнула моє ім’я, що я бажав чути це завжди! Це було, як виклик, як запрошення. Я відповів на нього, впиваючись у її губи ще палкіше, поки її руки знову ковзнули по моїй шиї, тягнучи мене ближче.

Я відчув, як вона притискається до мене всім тілом, її пальці ковзнули під мою сорочку, доторкаючись до шкіри. Її нігті ледь помітно залишали слід уздовж мого торса, і це доводило мене до божевілля. Кожен її дотик змушував мене хотіти її ще більше.

Моя рука ковзнула по її спині вище, зупинившись на потилиці, обережно вплітаючись у її волосся. Я злегка потягнув її голову назад, відкриваючи доступ до її шиї. Я опустився нижче, залишаючи м’які поцілунки вздовж лінії щелепи та нижче до ключиці.

Вікторія здригнулась, її пальці стисли мої плечі сильніше. Її тіло відповідало мені з тією ж пристрастю, і я відчував, як ми обоє втрачаємо контроль.

Я відірвався від її шиї, дивлячись в її очі. Вони блищали, повні бажання і щось більше… щось, що змушувало моє серце битися швидше.

— Якщо я не зупинюся зараз, — хрипко прошепотів я, торкаючись своїм лобом до її. — Я вже не зупинюсь ніколи.

Вона подивилась на мене, а губи розплились у прекрасній посмішці. Її дихання було важким, грудна клітка підіймалася й опускалася. І вона повільно кивнула.

— І не треба, — тихо відповіла Вікторія, її голос був майже нечутний, але такий впевнений.

Я більше не вагався. Підхопивши її на руки, я легко заніс Вікторію вглиб кімнати, не відводячи погляду від її очей. Її руки обвили мою шию, а губи знову знайшли мої в цьому поцілунку, що спалював нас обох зсередини.

Ми впали на ліжко, гублячись у поцілунках, у дотиках, у цьому потоці емоцій і бажання. Кожен рух, кожен подих зливав нас в єдине ціле. Її пальці ковзали моєю шкірою, залишаючи за собою жар, який розпалював кожну клітину мого тіла. Її губи були м’які й гарячі, і кожен їхній дотик змушував мене забувати про все навколо. Я відчував, як Вікторія тремтить під моїми руками, проте в її очах не було страху — лише бажання, пристрасть і щось глибше, що не піддавалось поясненню.

Я обережно провів рукою вздовж її шиї, ковзаючи вниз по спині, відчуваючи, як її тіло притискається до мого з ще більшою силою. Вікторія відповіла на мій дотик тихим стогоном, її губи гарячково шукали мої. Наші поцілунки ставали все глибшими, жадібнішими, ніби ми не могли насититись одне одним.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍