Читати книгу - "Житія Святих - Травень, Данило Туптало"

кате беззаконний, нащо мене тримаєш далі? Спішу дорогу свою закінчити". Ігемон же розгнівався вельми, звелів мечем потяти мученика. Воїни, взявши його, вели за град на страту, на місце, назване Діоскорія, і відпроваджувало святого багато людей. Наказав ігемон після страти вкинути тіло святого в ріку. І коли стратили Христового мученика, бачили ми (говорить святий Євсегній), нам же дано було бачити, страшне таїнство: багато святих ангелів прийшли і, взявши душу святого, підносили на небо. Господа ж нашого Ісуса Христа було видно, як стоїть на небі і говорить: "Прийди, благий мій рабе і вірний Василиску, увійди в Небесне Царство, у лики праведних, де є мої раби, яких з тобою за Мене на муки було взято". Ми ж усі те бачили й чули, впали ниць на землю і поклонилися Господеві, дякували, що сподобив нас такого видіння. Тіло ж мученикове спекулятор Приск, взявши, тягнув до ріки. І, підійшовши, просили ми його, аби зачекав трохи, допоки розійдуться люди, і дали йому таємно тридцять золотих. Він же залишив нам тіло мученикове і голову, кажучи: "Пильнуйте, щоб хтось не довідався і не розповів ігемонові, бо буде мені і вам біда". Ми ж, взявши чесне тіло, сховали і вночі занесли його на поле зоране, і поховали, і посіяли на ньому насіння, і тої ж ночі насіння проросло і за один день виросло, наступного ж дня зацвіло і принесло плід. А коли копали ми гріб мученикові, спраглі були деякі з нас мужі. І прикликали Господа молитвами святого Василиска — і зразу поблизу гробу витекло чудесної води джерело — пивши, прославили ми Бога. Є ж те джерело і донині, і подаються зцілення хворим, які п'ють з тої води. Після того дух нечистий напав на ігемона Агрипа, і шукав він тіла мученикового, кажучи: "Якби я торкнувся до тіла Василискового, уникнув би цієї біди". І ніхто не смів йому сказати, що поховане в землі тіло мученикове. Хтось же сказав: "Наказав ти в ріку вкинути тіло, то як нині шукаєш його?" Пішов Агрипа на місце, де потятий був Христовий мученик, знайшов трохи крови його і, зібравши руками своїми із землею, зав'язав у пояс свій і підперезав тіло своє — зразу звільнився від духа нечистого і повірив у Господа нашого Ісуса Христа. Тоді, за якийсь час, громадянин команський Марин, чоловік благочестивий, збудував церкву в ім'я святого мученика Василиска і, святі його мощі взявши із землі, переніс до неї. Бувають же чудесно багато зцілень на всілякі хвороби від мощів святого молитвами його, благодаттю ж Господа нашого Ісуса Христа, Йому ж з Отцем і Святим Духом честь і слава нині, і повсякчас, і навіки віків. Амінь.

Святого мученика Євсегнія, який цього святого Василиска страждання написав, шануємо пам'ять 5-го серпня.

У той самий день згадуємо святий Другий Вселенський Собор, який був у Царгороді за царювання Теодосія Великого, на Македона, злочестивого духоборця.

Місяця травня на 23-й день

Пам'ять преподобного отця нашого Михаїла Ісповідника, єпископа Синадського

Цей святий Михаїл, як же сподобився імени ангельського — називався як найголовніший ангел небесних сил, — так і життя ангельське мав, дівственною чистотою й иншими добрими ділами досконале. З материнських-бо рук поклався на Бога і виявився Йому служителем найкращим, з юности чернече прийняв життя, разом зі святим Теофілактом Никомидійським, у дні святішого патріярха Тарасія, від нього ж і послані були обидва в монастир, при гирлі Євксінського Понта створений. Там, чернечий подвиг проходячи, багато в чеснотах досягли і до Бога в молитвах своїх здобули сміливість. Якось-бо в час жнив спека велика докучала і від безводдя спрагою великою знемагали. Помолилися до Бога — і посудина мідна суха воду виточувати почала на потребу: чинить-бо Господь волю тих, що бояться Його, і молитов їхніх слухає. І було це чудо подібне на те давнє, коли в пустелі спраглому Ізраїлю Бог вивів воду з каменя, і на друге, коли помирав від спраги Самсон і з сухої кістки ослячої виточив живої води джерело.

За таке добродійне життя преподобних отців, яке, наче зоряне сяйво, засвітилося, святіший патріярх Тарасій вирішив удостоїти їх високого архиєрейського сану: блаженного Теофілакта поставив митрополитом у Никомидії, а цього святого Михаїла, на єпископа висвятивши, у Синад послав. І пасли добре Христове стадо словом і прикладом життя свого. Тоді святіший Тарасій із життя цього відійшов, а після нього Никифор прийняв престол Константинопольської церкви, і знову піднялася буря іконоборної єресі, яка вже була проклята Сьомим Вселенським святих Отців собором. Злочестивий-бо цар Лев Вірменин заразився тою єрессю, підняв гоніння на Христову Церкву, ікони святі ідолами називаючи і викидаючи, а тих, що поклонялися їм, мучив і страчував всіляко. Вигнав же святішого патріярха Никифора й инших православних архиєреїв із престолів їхніх, а замість них однодумних собі єретиків возвів. І було видно мерзоту запустіння на місцях святих. Тоді Михаїл святий виявив себе як знаменитий ісповідник православної віри, викривач єретичного злочестя. Маючи силу і мудрість від благодаті Духа Святого, всіляке богопротивних пащекування вгамував і єретичні уста, відкриті на ображання божественних зображень, замкнув.

Звіройменний же цар Лев, не терплячи вільного його язика, що сміливо єретичний блуд викривав, поставив святителя Христового перед судом неправедним на допит. Той же, не боячись погроз, не слабнучи розумом, безстрашним голосом взивав: "Шаную святу ікону Спасителя мого Ісуса Христа і Пречистої Діви, Матері Його, й инших святих і поклоняюся їм, на твої ж накази не зважаю і маю їх за ніщо!" Лев же, осоромлений, звірячої люті сповнився, на вигнання ісповідника Христового осудив. Багато і гіркої скорботи, і кривд святий перетерпів, гнаний з місця на місце, доки просторів небесних не досягнув і спокою вічного не отримав. Так, добре свій шлях закінчивши, подвійним вінцем прикрасився і приєднався до архиєреїв як архиєрей, до мучеників як мученик у славі Христа, Бога нашого.

У той самий день страждання святого мученика Михаїла Чорноризця

Цей святий мученик Михаїл був з Едеського града, син благовірних батьків. Після їхнього смерти роздав маєтки свої убогим і пішов до Єрусалиму побачити Святі Місця, володіли вже тоді Єрусалимом агаряни. Поклонився ж Місцям Святим, пішов у Лавру святого Сави і став чорноризцем. І за якийсь час послав його учитель до Єрусалиму продати ручні вироби. Перестрів його скопець Сеїди, цариці агарянської, і, взявши його, привів до цариці своєї як того, що мав посуд вельми гарний доброї ручної роботи. Бачивши