Читати книгу - "Останній дон"

та гір за нею. Сліпуче пополуднє сонце не спромагалося затьмарити ті написи.

Люди, що працювали над фільмом «Мессаліна», почнуть прибувати після третьої, і тоді, якщо їм не пощастить, він востаннє побачить Атену. Кросс зняв трубку балконного телефона й подзвонив на віллу, де оселив Дію Вацці, сказавши йому прийти до нього, щоб вони ще раз могли обдумати свої плани.

Робота над фільмом скінчилась опівдні. Діта Томмі хотіла знята останній епізод, як уранішнє сонце освітлює страшну картину римського бойовиська, на яку зверху мали дивитись Атена і Стів Столлінгс. На місце Столлінгса вона взяла дублера, штучно створена тінь наче маскою закривала йому обличчя. Близько, третьої години пополудні ваговоз із камерами, величезні автопричепи, що правили на знімальному майданчику за житло, пересувні кухні, фургони та ваговози з одягом і зброєю дохристиянських часів доїхали до Лас-Вегаса. Звичайно, приїхало ще й багато інших гостей, бо Кросс вирішив відзначити цей вечір, дотримуючись давніх вегаських традицій.

Кожному, хто працював над фільмом «Мессаліна», і в кадрі, і за кадром, він оплачував харчі, кімнату та напої. Студія «Лоддстоун» подала список із понад трьома сотнями прізвищ. Звісно, прийняття було щедре, звісно, воно породжувало прихильність. Але істотну частину свого заробітку ті триста чоловік залишать у касі казино. Цьому Кросс навчився від Ґроневельта. «Коли людям добре, коли їм хочеться святкувати, вони грають».

Сирий варіант фільму «Мессаліна» мали прокрутити о десятій годині вечора — без музики і спеціальних ефектів. Після перегляду відбудуться врочистості. Величезну бальну залу готелю «Ксанаду», де колись вітали Великого Тіма, поділили на дві частини. В одній мали показувати фільм, у другій, більшій частині розмістилися буфет та оркестр.

О четвертій годині пополудні всі гості вже зібрались у готелі та на віллах. Адже ніхто не хотів пропустити того заходу, бо як зіллються чарівні світи Голлівуду й Лас-Вегаса, буде дозволене все.

Преса аж шаленіла, зіткнувшись із муром охорони, бо їй був закритий доступ до вілл і до бальної зали. Годі було навіть сфотографувати учасників цього блискучого свята — ні фільмових зірок, ні режисера, ні сенатора чи губернатора, ні продюсера, ні директора студії. Газетярі не могли навіть потрапити на перегляд іще не викінченого фільму. Вони вештались навколо казино й пропонували величезні хабарі гравцям, які працювали над фільмом поза кадром, щоб ті дали їм своє посвідчення особи, а з ним і змогу потрапити до бальної зали. Декому ще й пощастило. Чотири члени кінобригади — два цинічні каскадери і дві жінки з господарчої команди — продали свої посвідчення репортерам по тисячі доларів за кожне.

Данте Клерікуціо і Джім Лоузі тішилися розкошами своєї вілли. Лоузі зачудовано хитав головою:

— Злодій зміг би прожити цілий рік тільки на золото з ванної кімнати.

— Ні, не зміг би, — поправив Данте. — За півроку він був би мертвий.

Приятелі сиділи у вітальні апартаментів Данте. Прислуги вони не викликали, бо величезний холодильник на кухні був заставлений тацями з сендвічами та бутербродами з ікрою, пляшками імпортного пива та найдобірніших вин.

— Отже, все вже готове, — мовив Лоузі.

— Атож, і коли ми впораємось, я попрошу діда дати мені готель. Тоді ми себе довіку забезпечимо.

— Треба, щоб ми застукали його десь на самоті, — говорив далі Лоузі.

— Не переживай, я подбаю про це. В найгіршому разі, ми його вивеземо в пустелю.

— А як ти приведеш його на цю віллу? — запитував Лоузі. — Адже це найголовніше.

— Я скажу йому, що потай прилетів Джорджіо і хоче його бачити, — відповів Данте. — Потім я впораю роботу, а ти прибереш після мене. Ти ж бачив сцени злочину, знаєш, які вони мають бути. — І мрійливо додав: — Найкраще — завезти його в пустелю, там його ніколи не знайдуть. — Він з хвилину помовчав. — Знаєш, Кросс уникає Джорджіо, відколи помер Піппі. Але тут він цього зробити не наважиться.

— А як наважиться? — запитав Лоузі. — Що, мені тут сидіти цілу ніч і дрочити свій прутень?

— Атенина вілла поряд. Просто постукаєш туди, і нехай щастить!

— Буде забагато галасу, — зауважив Лоузі.

— Її теж можна завезти в пустелю разом із Кроссом, — посміхнувся Данте.

— Ти божевільний, — мовив Лоузі, і збагнув, що це таки правда.

— А чом ні? — спитав Данте. — Чом не натішитись? Пустеля велика, там можна закопати й два тіла.

Лоузі думав про Атенине тіло, миле обличчя, голос, королівську поставу. Так, він із Данте натішиться! Досі він був тільки вбивця, а тепер може стати ще й ґвалтівником. Марлоу, Піппі Де Лена і його давній партнер Філ Шаркі. Він уже тричі вбивця і ще досі боїться когось зґвалтувати. Він обернувся на одного з тих недоумків, яких усе своє життя заарештовував. І то через жінку, що продає своє тіло всьому світові. Але оцей курдупель у кумедному капелюсі таки справжній нелюд.

— Спершу спробую я, — озвався Лоузі. — Я запрошу її чогось випити, а якщо вона прийде, то значить, сама полізла на рожен.

— Лізти на рожен властиво кожному, — сказав Данте, потішений логікою Лоузі. — І ми теж ліземо.

Приятелі стали обговорювати подробиці, а тоді Данте вернувся в свої апартаменти. Пустив воду у ванну: він хотів скористатися дорогими парфумами з вілли. Лежачи в гарячій напахченій воді і збивши чорне й жорстке, немов коняче, волосся Клерікуціо в білу важку мильну кучму, Данте думав про те, яка йому судилася доля. Коли він і Лоузі закопають тіло Кросса в пустелі, від'їхавши на далекі милі від Лас-Веґаса, почнеться найважча частина операції. Йому треба буде переконати діда, що він невинний. А в найгіршому разі він признається, що й Піппі він теж заподіяв смерть, і дід простить його. Дон завжди ставився до онука з великою любов'ю.

Крім того, Данте тепер «молот» «родини». Він проситиме, щоб його призначили брульйоне на Заході й дали йому готель «Ксанаду». Джорджіо буде проти, але Петі і Вінсент не заперечуватимуть. Вони задовольняються, живучи зі своїх легальних підприємств. Старий не житиме вічно, а Джорджіо чистьоха. Прийде пора, коли імператором стане полководець. Він не повертатиметься в суспільство. Він поведе «родину» вперед, до її колишньої слави. Він ніколи не зречеться влади над життям і смертю.

Данте виліз із ванни і став під душ, аби вимити мило зі свого жорсткого волосся. Змастив тіло туалетною водою і кремами з химерних