Читати книгу - "Отець всіх лис, Марк Лапкін"

Олег важко видихнув носом і заплющив повіки, а розплющив очі вже простий Чоловік.

Чоловік лежав посеред прохолодної вулиці, і прокинувся він, мабуть, рано вранці. На небі якраз світало.

Він підняв тулуб і побачив нещодавно зруйноване місто. Побачивши безліч посинілих тіл в окрузі, Чоловік і сам почав промацувати свою шкіру в пошуках ран і забоїв.

Він був цілий, і закутаний у якийсь до огиди брудний халат, якого хотілося якнайшвидше позбутися.

У маківку сильно піддувало. Волосся на голові Чоловіка загалом звисало тільки з боків, а ззаду нічого, крім гладкої шкіри.

Недалеко від Монаха лежало бездиханне тіло жінки з гарним волоссям. На вигляд, вона була вагітною.

Чоловік справді здавався дуже дивакуватим, адже він стояв на вулиці міста, де жила тільки смерть.

Він блукав з боку в бік, намагаючись знайти хоч когось. Він голосно пропонував свою руку допомоги тим, хто міг залишитися під завалами. Він продовжував шукати тих, кого б можна було врятувати, але в звучанні його голосу чулося, як він сам просить про допомогу.

На новому перехресті ніщо не загороджувало сонце, що піднімалося з моря. Промені хором співали Чоловікові, повторюючи слова пісні:

Завжди на Захід, завжди на Захід -

Геть, іди геть від темряви.

Завжди на Захід, завжди на Захід -

І не дозволь сонцю зайти.

Кінець