Читати книгу - "Житія Святих - Травень, Данило Туптало"

і Святого Духа, якого все творіння хвалить, нині, і повсякчас, і навіки віків. Амінь.

У той самий день Віднайдення мощів святого отця нашого Леонтія, єпископа Ростовського, чудотворця. Про нього ж у Пролозі.

Місяця травня на 24-й день

Житіє преподобного отця нашого Симеона Стовпника на Дивній горі

Один юнак на ім'я Йоан прийшов з Едесу з батьками в Антіохію. Батьки ж хотіли його поєднати шлюбом, нагледіли дівчину одну гарну на ім'я Марта і просили батьків її, щоб віддали її у співжиття синові їхньому. Вони ж казали про те дівчині, але не погоджувалася дівчина на шлюб, хотіла уневіститися Христові і Йому зберегти своє дівство чистим. Примушувана від батьків до шлюбу, побігла в церкву на передмісті антіохійському і, впавши, молилася зі сльозами, аби влаштував Господь щодо неї корисне. І було їй там божественне видіння, яке веліло, щоб покорилася батькам і виходила заміж. Поклалася тому дівчина на волю Господню, вийшла заміж за Йоана і була йому не лише в житті помічницею, але й до спасення керівницею, наставляла його на всіляке діло благе — і прикрашали життя своє постом, повстримністю і молитвами, намагаючись угодити Богові. Часто ж чесна Марта приходила до церкви Предтечі й молилася належно з великим старанням до святого Йоана Предтечі, аби виклопотав їй у Бога своїми молитвами благодать ту, щоб народити дитину, хлопчика. Й обіцяла, якщо народить, принести його, як же колись Анна Самуїла, на службу Богові. Через рік явився їй, коли в церкві на нічній молитві задрімала, святий Йоан Предтеча, кажучи: "Уповай, жінко, прийнята молитва твоя, й отримаєш прошене. Це ж тобі знаменням Божого благословення нехай буде: прийми пахощі ці (дав же їй груду кадила пахучого) і покади тим удома". Збудившись із дрімоти, Марта знайшла в руці груду кадила, його ж пахощі невимовні. Тоді знову явився їй Предтеча, кажучи: "Іди до мужа свого, зачнеш-бо сина і даси йому ім'я Симеон, молоко з правої груді пити буде, до лівої ж цілком не торкнеться, буде-бо сином правиці. М'яса, і вина, і будь-якої людською майстерністю зробленої страви не куштуватиме, але хліб, і мед, і сіль, і вода — їжа його буде. Годиться тобі його в дитинстві всілякою увагою пильнувати, бо має бути посудиною святою на службу Господеві, Богові нашому. Через два роки від народження його маєш принести його сюди, в мою церкву, й охрестити. І коли хрещення благодаті сподобиться, тоді стане відомо, ким має стати дитина та". Марта ж від того видіння страху і радости невимовної сповнилася, велику віддавала вдячність Богові і святому Предтечі. Повернувшись у дім до мужа свого, зачала від нього, і, коли сповнився час, народила без болю сина, і назвала його Симеоном, і годувала правою груддю. Коли ж хотіла довідатися, чи правду святий Предтеча сказав їй у видінні, що народжене лівої груді не має торкатися, дала немовляті ліву грудь — дитина з плачем відвернула личко своє і цілком не хотіла її ссати. Ще ж і таке чудо було: якщо якогось дня мама куштувала м'яса чи вина, того дня дитина не хотіла ссати грудей і була голодна аж до ранку. Тож, розуміючи причину, чому дитина не їсть, мати стримувалася від м'яса і вина щодня і їла з постом, бо мав бути постник великий. Коли йому виповнилося два роки, принесли батьки його в церкву Предтечі й охрестили. Після хрещення ж дитина зразу промовила такі слова: "Маю батька і не маю батька, маю матір і не маю матері". І повторював ті слова до семи днів, через що батьки і всі, що те чули, дуже дивувалися й розуміли, що він має бути наслідувачем не земного, а небесного. Відняте від грудей дитинча годували хлібом, і медом, і водою, бо м'яса ані нічого вареного зовсім не хотіло прийняти. Коли ж п'ятий рік мала дитина, стався землетрус в Антіохії (за царювання Юстина Великого), при тому впала хата кам'яна, у якій жили Симеонові батьки, і помер батько його, падінням хати вбитий. Мати ж залишилася жива, бо в той страшний час землетрусу, Божим Провидінням, не була вдома, але пішла в одну молитовницю. І дитини також тоді не було вдома, але в церкві святого первомученика Стефана, Богом захищена, збереглася ціла. Вийшло дитинча з церкви, не знало, куди йти, бо багато домів попадало, і не могло пізнати, де його дім. Блукало, ходячи по руїнах антіохійських, допоки одна жінка благочестива, яка знала його батьків, знайшла дитину Симеона, що заблукав, взяла його на руки і принесла на гору, що була поблизу града, де сама жила. А блаженна Марта, мати Симеонова, бачивши, що впав її дім і ніхто в ньому не зостався живим, думала, що з чоловіком загинула і дитина, привалена кам'яними стінами. І ридала дуже. Через сім днів явився їй святий Иоан Предтеча і розповів, що дитина жива і де перебуває. Вона ж пішла на гору ту, знайшла Симеона у вищезгаданої жінки, і розповіла та з подивом матері, що всі ті сім днів дитина ніякої не хотіла їсти їжі, лише двічі трошки хліба і води. Взяла мати сина, повела до Церкви Предтечі, там віддала дяку Богові і святому Предтечі за збереження дитини живою і повернулася. Одного дня думала собі Марта про видіння, які були їй щодо дитяти, і про дивні речі, які діялися вже в ньому, і не розуміла, ким далі має бути та дитина. Заснула і бачила видіння таке. Здавалося, що бачить себе з крилами і ввись здіймається, тримає в руках дитину і підносить її в дар Господеві, кажучи: "Таке твоє сходження бачити я хочу, о дитино, аби відпустив мене Творець мій з миром, сподобилася благословенною бути між жінками, бо віддаю Вишньому плід лона свого".

Після того була мати з дитиною на одному місці в Антіохії, що називалося Херувим, бо Тит, син Веспесіяна, царя римського, спустошивши війною Єрусалим, взяв з Єрусалимської церкви двох херувимів золотих, які над Кивотом Завіту стояли, і переніс їх до Антіохії — і тому що там херувими ті були поставлені, місце називалося Херувим. Там блаженна Марта із сином перебувала. І було хлопцеві Симеону таке видіння. Бачив Господа нашого Ісуса Христа, що на високому сидів престолі, і невимовна кількість праведних звідусіль до нього сходилася, і відкрита була книга життя, і відбувався суд, і видно було зі Сходу Рай насолод, і із Заходу геєну вогненну. І