Читати книгу - "Вітер., Черкащенко Дарія"

- Нічого особливого. Усе просто, як із люком на вежі, він просто відчинився для тебе, бо в тебе така сама магія, як у мене. Так і тут, достатньо обхопити рукою браслет і подумки, або для початку вголос, наказати йому відкритися.

- А якщо в мене не вийде? - я не приховував свого страху перед такою відповідальністю.

- Упевнений, що вийде. Шкода, я не здогадався навчити тебе цього трохи раніше, можна було б Аїна покликати, для допомоги в тренуванні. У принципі, після повернення, можеш так і зробити, де-небудь нишком потренуватися з ним. І так, про всяк випадок, розкажеш Тайлору і те, що знаєш, як знімати браслети, якщо що, нехай кличе тебе. До речі, про браслети, мало не забув, що твої робочі залишилися. Дай мені їх, будь ласка.

Я дістав із кишені дві широкі шкіряні смужки, тим часом у мене по спині пробіг холодок, коли я уявив собі, що, повернувшись до замку, одягнув би їх, а потім би залишився без магії та нічим би не зміг допомогти. Дірас кілька хвилин потримав у руках браслети, зосереджено творячи над ними якусь магію. Я відчував силу, але що саме робив батько так і не зрозумів, сподіваюся він мене потім і цього навчить. Батько одягнув на мене неробочі браслети й вручив мішечок із грошима.

- Про всяк випадок, - пояснив батько, - якщо раптом щось затримає вас у дорозі, то ви зможете оплатити собі нормальний нічліг і їжу.

- А може, ми поміняємося місцями? - без особливої надії, запропонував я. - Ти полетиш у замок, а я допоможу Санті врятувати Роні.

Батько усміхнувся.

- Хоч я і хвилююся за замок, але це лише уявні побоювання, а там, де Роні, чекає реальна небезпека, тож я не згоден. Давай, біжи до замку і даремно не бійся, просто будь уважним і обережним. У тебе все вийде, я вірю в тебе.

Батько скуйовдив долонею моє волосся. Я не витримав, зробив крок уперед і міцно обійняв його, уткнувшись носом у груди.

- І ти будь обережний, - прошепотів я.

Замість відповіді, тато сильніше притиснув мене до себе.