Читати книгу - "Навіжена зі світу людей, Лариса Лешкевич"

38.2

Адвіан повернувся до  кімнати, але Інгу там не застав. 

Служниця, яка прибирала постіль, повідомила, що дівчина прийняла ванну, переодяглася і веліла передати принцу, що поснідає разом із Лікою та Олесею.

– Більше нічого?  – приречено запитав Адвіан. 

– Є ще одне доручення, але вже від... іншої, – ховаючи очі, повідомила служниця.

– Від кого?  

– Від Лули. Вона пішла  провідати матір і коли повернеться, не уточнила.

– То нехай! –   промовив  Адвіан байдуже.

Він і не збирався розмовляти з Лулою сьогодні. 

Навіть краще, якщо вона проведе певний час подалі від нього, трохи охолоне і гарненько подумає про те, яке місце займає в його житті. Ніхто не просив її закохуватися. 

Було негласне правило: дівчина, що  потрапила до  принца у ліжко, може відчувати які завгодно почуття, але вона не повинна ці почуття показувати або говорити про них.

Правила дотримувалися неухильно.

Адвіан спохмурнів. Умова та, безперечно, жорстка, але інакше він вчинити не міг. 

Він нікого не змушував спати з ним: ні силою, ні шантажем, ні погрозами. Дівчина могла відмовитися від такої честі, і тоді принц просто забував про неї. Не траплялося ще такого, щоб якась  красуню зачарувала  його до втрати контролю.

Адвіан і з Лулою не збирався вступати в тривалі стосунки, не  хотів створювати зайвої прихильності. Але впертюха приходила знову і знову, пропонуючи себе. 

Адвіан знав: Лула нишком розпускає чутки про особливе ставлення до неї принца, але мало звертав на них уваги. 

Раніше він був упевнений, що, одружившись, не розжене остаточно всіх своїх подружок, а тепер одна  лише думка про іншу була  нестерепною.

– А ще  Її Величність королева Естелла запитувала про вас, – тихо сказала служниця.  – І Його Величність король...

–  Добре! – перебив її Адвіан, – Як закінчиш прибирання, принеси мені сніданок.

Служниця вклонилася.

Адвіан, нудячись, попрямував до покоїв батьків.  Звісно, він не говоритиме їм про все – то прерогатива Маріла, але про намір одружитися з Інгою  замовчувати  не можна – це справа не лише особиста, а й державна.

Король Ектор і королева Естелла зазвичай снідали удвох у невеликій їдальні.  

Адвіан попросив дозволу увійти. Він міг би увірватися до батьків не питаючись, не повідомляючи про своє прибуття слузі, який чергував біля дверей, але  не хотів порушувати традицій.

При ранковій трапезі слуги не були присутні. Так забажала королева. Естелла не могла відмовити собі в задоволенні особисто подбати про  коханого чоловіка.

Адвіан поцілував матері руку, сів до столу і, дотримуючись  все  тих же традицій, присунув до себе  тацю, наповнену великим, зеленувато-білим виноградом. 

Їсти він не збирався, але якщо вже сів за стіл із батьками, то хоча б зроби вигляд, що  приймаєш  участь у трапезі. 

Він узяв одну виноградину і почав крутити її в пальцях. Утім, нехай вони летять у безодню моря, всі ці незручності й церемонії!

– Я вибрав собі наречену, – рівним голосом повідомив Адвіан, – тож весняний бал  нікому не потрібен.

– Бал  потрібен і відбудеться за будь-яких обставин, – добродушно заперечив король Ектор, – Запрошення вже розіслано, і підготовка триває повним ходом... Ти зібрався одружитися з однією з трьох дівчат, я так розумію?

–То, скоріш за все, Інга! – вигукнула королева, – Я помітила, як ти на неї дивишся, на жодну дівчину ти раніше так не дивився... Ми з твоїм батьком уже обговорювали це.

–  Саме  Інга! –  підтвердив Адвіан і додав – так, про всяк випадок: – І це  не обговорюється.

– Не будь таким самовпевненим, мій хлопчику, – сказав король, не змінюючи добродушного тону, – ти поки ще тільки принц і не приймаєш остаточних рішень...

– Якщо ти проти батько, то я тебе засмучу...

– Я не сказав, що проти. Я просто нагадую тобі про відповідальність перед твоїм народом і королівством, господарем якого ти одного разу станеш.

– Гадаю, з королівством нічого не трапиться. Але про це тобі краще поговорити з Марілом.

– Я говорив із ним учора вночі...

– Отже, ти знаєш про все, що тут затівається?

– Так. Тільки  оце  твоє одруження стало для мене несподіванкою. 

– Якщо все вийде, батьку, ми і королівство врятуємо, й інші проблеми зуміємо вирішити. Тож, Ваше Величносте,  – Адвіан весело подивився на королеву Естеллу, – готуйтеся до весілля! А сьогодні ми з Інгою полетимо в Даяд.

– Хіба ти забув, що сталося з минулою нареченою зі світу людей перед першою шлюбною ніччю? – ласкаво нагадав Ектор.

– Відтоді минуло багато років. Будь-які умови можна змінити. До того ж твердої впевненості в тому, від чого саме померла дівчина, немає навіть у Маріла, –  пирхнув  Адвіан.

Королева Естелла зітхнула і поклала свої бліді пальці на міцне зап'ястя сина.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍