Читати книгу - "Оголений нерв"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Господи! Покарай нелюдів!
…Керівники самопроголошеної ДНР прямо порушили Женевську конвенцію 1949 року, яка забороняє знущання над полоненими. Для достовірності цитую: «Взяті в полон учасники бойових дій та цивільні особи, які перебувають у владі супротивника, мають право на збереження життя, поваги та гідності, особистих прав і переконань (політичних, релігійних тощо)». І це не простий документ, він є засадничим для міжнародного гуманітарного права. «Вони повинні бути захищені від будь-яких насильницьких дій та репресій. Вони мають право на листування зі своїми сім’ями і на отримання допомоги. Кожній людині повинні бути надані основні судові гарантії», — йдеться в документі. Цих міжнародних правил дотримується весь світ, окрім скажених путінських собак, яких обов’язково треба ідентифікувати та притягти до відповідальності.
…Не маю бажання, але заради цікавості заходжу на сайт «МИРТЕСЕН», читаю: «Провели антипарад у День незалежності України, який повинен був стати днем торжества київського режиму, а вийшов днем ганьби. Такого приниження бандерівці ще не відчували: їхня Нацгвардія була занадто схожою на полонених німців…» «Приниження було ще більше, бо саме сьогодні Порошенко вигадав парад у Києві. Ця процесія повинна була показати усьому світу щось на кшталт єднання нації, але донецький контекст просто розмазав київські пики…»
За полоненими їхала автівка, яка змивала дорогу, за задумом нелюдів, ганьби. Але варварам не вистачило клепки докумекати, що вони не лише дикуни, а й злочинці, які скоїли злочин проти людяності, проти держави і навіть проти всього світу. За скоєне доведеться розплачуватися рано чи пізно. Я не знаю, чи притягнуть до кримінальної відповідальності натовп, який кипів ненавистю до синів України та ладен був порвати кожного полоненого на шматки, але є суд Божий, якого ніхто не може оминути. Путінські найманці забули: щоб увійти в чужий дім, треба постукати у двері, а не вриватися, тому й почуваються у Донецьку, як у себе вдома. А потрібно пам’ятати! Бо серед оскаженілого натовпу один голос нагадав, що Донецьк не їхнє місто і не вони в ньому господарі. Хтось сміливо викрикнув: «Слава Україні!» І тобі слава, сміливцю!
Вони назвали фашистами полонених, а самі чинять, як справжні фашисти. А полонені не втратили гідності. Якби вони могли мене почути, я б сказала: «Хлопці, ви — справжні українці! І не було ніякого параду ганьби, був парад вашої Гідності! Уся Україна з вами! Прийде час, і ви пройдете колоною на справжньому параді по головній площі України як справжні Герої. Тисячі людей прийдуть, засиплють перед вами дорогу живими квітами, і багатотисячний натовп буде вам скандувати: «ГЕРОЇ!»
Так буде! Я вірю в це, і ви тримайтеся, молю вас! Ви повинні вижити, щоб розповісти всю правду про Новоросію, ЛНР, ДНР. Молюся за вас».
Слава Україні!
24.08.2014 р.»
Текст вийшов доволі великим та емоційним, але Настя написати інакше не могла. Сьогодні вона зустріла на святі Кульбабок з батьками. Чоловік прийшов у короткотривалу відпустку, і жінка повернулася з дітьми у місто.
— Уже не будете боятися тут жити? — спитала Настя матір близнюків.
— Нехай вороги наші нас бояться! — всміхнулася жінка.
Останнім часом Настя втомлювалася, бо після роботи поспішала до місцевої організації патріотів. Стільки ще треба зробити, щоб просвітліли голови людей! У першу чергу вони зайнялися просвітницькою роботою серед населення. Важко розмовляти з людьми, які зомбовані російськими ЗМІ, але Настя знала, що потрібно набратися терпіння і багато працювати, говорити, роз’яснювати. Зараз до роботи почали залучати прогресивну частину молоді, вчителів, лікарів і небайдужих людей. Настя знала, що буде нелегко, але хтось повинен вести просвітницьку діяльність. Усе більше людей повертаються обличчям до рідної країни, але ще багато тих, у кого вата замість мізків.
Пізно ввечері Настя повернулася додому стомлена, але задоволена прожитим днем. На зборах вони розробили дієвий план заходів на вересень. Коли почнуться заняття у навчальних закладах, патріоти підуть до дітей та молоді — за ними майбутнє країни. Настя поставила чайник на плиту, на стіл виклала з сумочки мобільний. Геник влаштувався працювати водієм таксі, тож просив йому не телефонувати, бо може бути за кермом. Сьогодні він ще не телефонував, тож повинен подати звістку. Так і є! Телефон завібрував на столі.
— Привіт, мамо! У мене все добре. А ти як? — так він завжди починав розмову.
— Усе добре, синку, — сказала Настя і почула у слухавці вже знайоме «Бух!» — Знову скажеш, що граєш у боулінг?
Геннадій мовчав. І раптом Настя почула у слухавці «Всім в укриття! Обстріли справа!»
— Що то? — стривожено запитала Настя. — Де ти зараз?
Син відхекався і сказав:
— Не навчила ти мене брехати, мамо. Я не в Києві на роботі, а в зоні АТО.
— Здається, я це зрозуміла, — зітхнула Настя.
— Зі мною Улянка, — сказав Геник, — коли скінчиться війна, ми з нею одружимося.
— Хай вас збереже Господь!
— А як там дядько Вадим?
— Коли повернеться мама, я переїду до нього.
Після розмови з сином Настя довго не могла заснути. У голові роїлися різні думки. До повсякденних клопотів додалося хвилювання за сина. Знала, що буде дуже нелегко, але усмішки загиблих воїнів на фотографіях завжди будуть освітлювати дорогу в майбутнє.
Примітки
1
Сєвєродонецьк — саме таку назву вживають жителі цього міста і використовують в офіційних документах. Орфографічна норма — Сєверодонецьк.
2
Заочниця — так називають жінок, які познайомилися за листуванням із ув’язненими чоловіками.
3
«Мріївські» будинки — ті, які збудувала МЖК «Мрія-Інвест».
4
Катарата — мається на увазі катаракта.
5
«Залізка» — місце на ринку, де торгують інструментом та різними виробами з металів.
6
ЛНР було проголошено 28.04.2014 року.
7
Кладовище Сєвєродонецька знаходиться у селі Воронове.
8
Сєвєродонецьке об’єднання «Азот» було введене в
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Оголений нерв», після закриття браузера.
