Читати книгу - "Будь мені тайною, Марина Тітова"

— Ага! Троянди із ватних дисків! Це я навчила тата таким чарам! Він старався! Тобі подобається? — підтверджує дзвінко маленьке дівча.

І знову зелені очі набираються вологою.

— Це найкращий букет, який я коли-небудь отримувала. Ви ж мої чародії...

— Ну, Лікусь, не плач. Сльози ангела на вагу золота. Не розбризкуйся ними, — втішаючи свою кохану жінку, ніжно звертається до неї чоловік. — Подумаєш, якась дрібничка! Економія на живих квітах. Пробач, що так скромно. Ти гідна кращого.

— Ні! Це... прекрасно, — коригує його власниця зелених очей. — Найдорожче, що може дати одна людина іншій — це увага та старання. І час. А ти все це даєш мені. Ще й так креативно! Ти фантазував, маючи на меті здивувати мене. Хіба ж це не прекрасно? Це для мене дуже цінно. Ти золото, а не чоловік.

Закохана пара, подібно магнітам, враз зближує свої тіла, замикаючи їх в обіймах. Відбувається все це без слів. Їм все вже й так зрозуміло! Вони тепер разом і доля їх не розлучить ще раз. Вони тепер навічно вкупі. Хіба ж тут потрібні слова?

Та чомусь у цю мить так не думає малеча. Ангелінка осмикує чоловіка:

— Татусь! А ти нічого не забув?.. Гаразд, спробую знову. Дубль два. Діставай те, що в тебе в кишені!

Зелені очі встромляються в сірі:

— Ще якийсь хендмейд?

Сірі ж примружуються:

— Це вже ні. Часу вистачило лиш на троянди з мокрої вати, тож пробач. На цьому я вже не став економити, адже, не знаю, як я, а ти в мене точно золота.

— Татко, ми так не репетирували! — бурчить на дорослого чоловіка неочікувано дитина. — Таких слів у сценарію не було! Ох, ці чоловіки... Гаразд, мовчи — я все скажу за тебе. Отже!.. Мамочка! Ти станеш моєю мамочкою офіційно?

___

*(Мoн енж) — Mon ange (франц.) — мій ангел.

**(Ма шеррі) — Ma chérie (франц.) — моя дорога/ моя мила.

Кінець