Читати книгу - "Клуб «Афродіта»"

222
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 14 15 16 ... 49
Перейти на сторінку:
особливій ситуації збуджених почуттів він розраховував вивідати більше, ніж у холодній атмосфері допиту.

Прізвищ та імен жінок, які зазнали шантажу, — здебільшого, правда, тільки імен — він дізнався вдосталь. Перед ним сиділа лише незначна частина «команди» Маркуса Бергера. Хоч усе це було й важливе для нього, та куди більше його цікавили імена й зовнішність Маркусових спільників. Проте жодного чоловічого імені Тоні не почув. Жодного спільника Маркуса Бергера жінки не назвали. Жодного номера машини. Нічого.

— Але ж, — допитувався Тоні, — у нього були люди, які вас контролювали. Він підсилав тих чоловіків сюди. Який вони мали вигляд? Якими машинами приїздили? Як були вдягнені? Як себе називали?

— Ми ніколи не знали, хто контролер, а хто ні. Їхня поведінка не відрізнялася від поведінки решти клієнтів. Мені, наприклад, контролер ніколи не попадався. А може, їх були й сотні. Не знаю: Та ніколи й не бажала знати це.

— Крім того, пане Вуст, чому б вам просто не прослухати магнітофонні записи? На них ви, мабуть, знайдете відповіді на свої запитання. Зрештою, все, що відбувалося в цих кімнатах, записувалося на магнітофонну стрічку.

Зауваження, яке зробила пані Шівас, здалося Вустові логічним. І все ж таки він здивовано спитав:

— Але ж ті записи потім, мабуть, хтось стирав? Хіба ні?

Дівчина, котра збиралася відкрити з Маркусом Бергером крамницю, вибухнула сміхом.

— Ви нічого не знаєте! Ви зовсім нічого не знаєте! Ви навіть магнітофонних записів іще не знайшли! Боже мій, які нікчеми!

Пані Шівас утупилася в нього нерухомим поглядом.

— Виходить, квартири Маркуса Бергера ви взагалі ще не бачили? Виходить, цих кімнат ви ще навіть не обшукували?

У Тоні знову запаморочилось у голові. Як можна було про таке забути? Чи його це вина? Може, ця робота просто надто складна для нього? Чи, може, зробити це слід було Мюллерові? На нараді про квартиру мова не йшла. Хоча… Ще на місці злочину Мюллер відзначив те, що Маркус Бергер має постійне помешкання.

Тепер Тоні вже не міг дивитися пані Шівас просто в очі. Він не витримав би її погляду. Тому почав пильно роздивлятися свої коліна.

— Гадаю, обшук його квартири вже, як і належить, проведено, хоч сам я в ньому участі й не брав. Що ж ми, на вашу думку, мали знайти у тій квартирі? Магнітофонні записи?

— Музей магнітофонних записів! Сотні, тисячі касет!

Різкий, тривалий дзвоник урвав їхню розмову. Жінки перезирнулися. Що б це мало означати? Жодний клієнт так не дзвонив.

В уяві Тоні Вуста відразу виникла картина: на вулиці перед дверима стоїть убивця Маркуса Бергера!

Отой другий. Фотограф. Він прийшов забрати гроші й сказати дівчатам, що вони повинні зникнути.

А може, він збирається перевести їх до іншого закладу? Може, він уже давно продав знімки та магнітофонні записи якійсь банді сутенерів? Так, Тоні раптом стало все зрозуміло. Нарешті він знайшов справжній мотив убивства. І перед дверима якраз стоїть той чоловік. Убивця.

Дзвоник не вгавав.

— Хтось ніяк не відірве пальця від кнопки, — сказала пані Шівас.

— Дивно.

Жодна з жінок навіть не поворухнулася, щоб підійти до дверей. Вуст був цьому тільки радий. Він відіслав їх усіх до одної з кімнат, зачинив за ними двері, перебіг коридор, дістав пістолета й, знявши його з запобіжника, рвучко розчинив двері.

За порогом нікого не було. Він забув натиснути на кнопку, щоб відчинилися двері внизу.

Тоні негайно зробив це.

На сходах відразу залунала швидка хода кількох чоловіків. Отже, вони йшли цілою трупою. Добре ще, що на вулиці чатують його колеги й тримають клуб «Афродіта» під наглядом.

Тієї ж миті Вуст прийняв рішення. Він не став чекати, а збіг сходами на поверх вище. Звідти він міг спостерігати за входом до клубу «Афродіта». Ставши навколішки просто на підлогу, він узяв пістолета обіруч і наставив його на двері. Йому лишалося тільки чекати, коли ці типи спробують увійти до клубу.

Ось вони вже підходять. Троє… Зброя у них, напевне, схована під пальтами.

Внизу на сходах почулася ще чиясь хода. Вуст перехилився через поруччя й подивився вниз.

Поліцейські!

Ну, нарешті! Тепер ті суб'єкти в пастці! Наближалася розв'язка. Він знову прицілився, вагаючись, котрого з тих трьох вибрати собі за ціль. Потім закричав:

— Руки вгору! Обличчям до стіни! Ноги розставити!

Один із чоловіків рвучко крутнувся, впав на підлогу й вихопив пістолета. Двоє інших кинулися в різні боки: один шмигнув униз просто в руки поліцейських, що піднімалися сходами, другий сховався в коридорі клубу.

Вуст вистрілив. Звук пострілу помножився, відбившись від стін на сходах. Жінки в клубі злякано заверещали.

Тоні втратив з поля зору своїх супротивників. Він узагалі більш нікого не бачив. І раптом до нього долинули знайомі звуки. Незважаючи на гармидер, він виразно почув, як хтось перезаряджає пістолет. Звуки, коли відтягуєш затвор і патрон подається в патронник, ні з чим не переплутаєш.

Ті звуки долинали з клубу. Тоні знову наставив пістолета на відчинені двері. Ось із них показався револьвер, потім половина чийогось обличчя.

Пролунав постріл.

Сильний удар відкинув Вуста до стіни. Різкий, пекучий біль у правому плечі пронизав руку аж до кисті. Пістолет вислизнув у нього з руки й покотився сходами вниз аж до дверей.

Тепер з'явилися поліцейські і обидва інші типи. В руках у них була зброя. У поліцейських теж. Але вони цілились не одні на одних. Всі стволи дивилися на нього — на комісара Тоні Вуста.

Лівою рукою Тоні тримався за поранене плече й тихо стогнав. Потім він упізнав чоловіка, який з гордим виглядом вийшов із клубу «Афродіта». Тоні не вірив власним очам. Чи, може, він уже марить?

— Клуб треба негайно закрити. Розпорядження шефа. Чого ти поводишся, як божевільний? Вони нагодували тебе

1 ... 14 15 16 ... 49
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Клуб «Афродіта»», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Клуб «Афродіта»"