Читати книгу - "Нація овочів? Як інформація змінює мислення і поведінку українців, Оксана Мороз"

рівень споживання цукру — понад 50 г на день — зафіксовано у понад третини населення (35%), з яких 12% споживають понад 75 г цукру в день;

— основні джерела цукру в раціоні дорослих: цукор, доданий до напоїв, — 24%, солодка випічка — 17%, шоколад і цукерки — 13%, борошняні вироби — 13%, напої, зокрема фруктовий сік, — 7%.

(За матеріалами Вести.Медицина)

Далеко не всім вистачало грошей на ресторани, і від цього тільки вигравав фаст-фуд — модно, доступно, яскраво, солодко, жирно. Наприклад, МакМеню в McDonald’s — це характеристика всієї їжі нульових. Люди працювали багато, динаміка життя зашкалювала, часу нормально поїсти не було. У хід йшло те, що ситно і швидко. Газована вода і алкоголь стали невід’ємними атрибутами щоденного життя.

Від перевантаження, накопичувального стресу, всеїдності — люди товстіли на очах. Спорт був мало популярний, про здо­ровий спосіб життя і зовсім чули одиниці. Якби криза 2008 року не змусила усіх різко зупинитися, то сьогодні ми спокійно конкурували б з американцями за середній національний розмір одягу.

Потрібно відзначити, що 2008 року зупинилися не всі. Здоровий спосіб життя теж сильно розшарував суспільство. Якщо зовсім грубо, саме за харчовими звичками і способом життя можна розділити людей на справжніх і потенційних овочів і борців.

РЕМАРКА

Здебільшого цукор не працює наодинці. У нього є вірний напарник — трансжири (гідрогенізовані жири), які спричиняють ті самі наслідки, що й цукор. З одним важливим нюансом — гідрогенізовані жири ніколи й жодними способами не виводяться з організму. Головним чином вони розпалюють і підтримують системне запалення і забивають наші судини, зокрема і судини головного мозку, що неминуче погіршує розумові процеси.

Наведу статистику, яку опублікували вчені Єнського університету ім. Фрідріха Шиллера у Німеччині. Вони оприлюднили рейтинг країн з найбільш високим рівнем смертності від серцево-судинних захворювань через неправильне харчування (проаналізовано дані 51 країни з 1990 по 2016 роки), у якому Україна посідає «почесне» перше місце:

1) Україна (38,2% від усіх смертей)

2) Білорусь (36,8%)

3) Грузія (34,4%)

4) Молдова (34,2%)

5) Узбекистан (32,2%)

6) Болгарія (32,2%)

7) Азербайджан (32,0%)

8) Туркменістан (31,9%)

9) Латвія (31,7%)

10) Литва (30,5%)

11) Росія (30,0%)

(За матеріалами Springer)

Наступний чинник — політичні «гірки». Нульові були ними багаті. Політичні клани змінювали один одного, народ виходив на вулицю, а ситуація в країні тільки погіршувалася. Ейфорія різко змінювалася розчаруванням, що істотно прискорювало всі шкідливі процеси всередині інформаційного імунітету, як індивідуального, так і суспільного.

У ці роки процвітали спекуляції про поділ України на Захід і Схід. Щодня пачками запускали інформаційні віруси з різними за змістом і забарвленням меседжами. Усі спроби централізовано їх нейтралізувати, перевести розмову в іншу площину закінчувалися нічим.

Паралельно культивували комплекс меншовартості порівняно з Росією. Маси обробляли в двох векторах:

• культура: музика, кіно, серіали, шоу, театр — усе російське було значно крутіше українського. А втім, українського за багатьма пунктами й зовсім бракувало. Українські канали масово закуповували російський контент і трамбували ним ефіри (причина полягала не тільки в дешевизні порівняно із західними аналогами чи браку в Україні інфраструктури з його виробництва). За невеликими винятками усі улюблені актори, передачі, серіали були російські. Звісно, залишалося багато іноземного контенту, однак нішу «нашого» міцно окупував саме російський, а не український контент;

• уже згадувана раніше релігія: конфлікт щороку лише наростав, рухаючись курсом, прокладеним у дев’яності роки. На противагу цьому з боку націоналістів лунали тільки гучні гасла й емоційні суперечки. Аргументів на їхню користь було мало, особливо зрозумілих і рівноцінних зусиллям іншої сторони.

Інформаційну війну з Росією ми програли ще тоді — на зруйнований інформаційний імунітет уміло наклали правильну красиву картинку модної і повної можливостей Росії.

Власне, інформаційну війну з Росією ми програли ще тоді — на зруйнований інформаційний імунітет уміло наклали правильну красиву картинку модної і повної можливостей Росії. Агресивну пропаганду та інші радикальніші меседжі нав’язували вже в 2010–2014 роках, але свій фундамент вони заклали саме в нульові.

РЕМАРКА

У нульові роки шанувальники конспірологічних теорій мали безліч інфоприводів: убивство Георгія Гонгадзе, Юрія Кравченка, ситуація з островом Тузла тощо. Утім, як і раніше, вони ще не мали інструменту для транслювання своїх секретних знань. Таку можливість дав їм YouTube, і шанувальники конспірології міцно посіли в ньому значиме місце. Утім це вже було зовсім на межі нульових і десятих.

Бум екстрасенсів, ворожок та інших магів лише зростав, продовжуючи тенденції дев’яностих.

Ще один важливий чинник руйнування імунітету — геймінг. Комп’ютер з’явився практично в кожному будинку. Перше, що люди масово освоїли, — ігри. Це була найзрозуміліша функція комп’ютера, адже культура геймінгу формувалася ще з часів тамагочі і приставок. Ігри стали віддушиною. Навіть старше покоління після складного робочого дня грало в «кульки».

Одних ігри відволікали і поступово отупляли — вони грали в прості ігри, про стратегії й інші високі матерії не йшлося. Інші отримали повноцінну ігрову залежність, яка покалічила тисячі доль. Одиниці вирвалися з її лап і освоювали нову професію, заробляли мільйони на кіберспорті. Та це вже буде в наступному десятилітті.

РЕМАРКА

Популярною віддушиною в нульові були ігрові автомати. Кращого життя хотілося так сильно, а віра в диво була така велика, що це стало серйозною проблемою для сотень тисяч людей, особливо в невеликих містечках. Психіка калічилася, сім’ї руйнувалися, депресія посилювалася.

У ці роки остаточно загинула система освіти. Альтруїзм учителів закінчився. Вони почали заробляти репетиторством, ставлячи гроші вище, ніж результат. Для вступу до ВНЗ з їхньою незмінною корумпованістю гроші знаходилися у дедалі більшої кількості людей, та й платні форми навчання множилися.

Знання були такі слабкі й не відповідали запитам часу, що більшість не розуміла, навіщо взагалі вчиться. Додайте до цього сотні тисяч дітей заробітчан, які жили без батьків і росли на їхньому культі провини і як наслідок уседозволеності. Вийде зовсім сумна картина — скалічене ціле покоління.

Водночас посилилися спроби здійснити освітню реформу. Як і багато реформаторських починань тих років, усе звелося до корупції на оновленні фондів (наприклад, масове і багаторазове оновлення підручників). У гонитві за грошима оновленню та апробації навчальної програми не приділяли жодної уваги. Як наслідок:

— зростала кількість предметів і нових блоків знань; здебільшого вони перекочовували з програми вищої школи в середню;

— базисні знання в середній школі ставали дедалі поверховішими, а мова підручників і викладання — дедалі складнішою;

— у результаті діти просто нічого не розуміли, і це позбавляло бажання вчитися;

— розмивалися точні науки і зводилася до нуля їхня роль у напрацюванні навичок аналізу причинно-наслідкових зв’яз­ків, логічного мислення тощо.

Почав формуватися запит на альтернативну освіту, який став повноцінно реалізовуватися тільки в наші дні. Для освіти нульові стали втраченими роками, що істотно позначилося на дітях, які тоді навчалися в школі.

У ці роки повністю розвалилася і дискредитувала себе правоохоронна система. Коли ще в 1990-ті роки були якісь виправдання й очікування, то в нульові міліції ніхто не вірив. Корупція і злочинність процвітали.

Одним з найпоказовіших прикладів, що характеризує нульові, було процвітання альтернативної медицини, езотерики, екстрасенсорики й інших альтернативних способів і методів виконання багатьох функцій держави і суспільства. У СРСР і в 1990-ті це була радше підпільна індустрія, яка в нульові стала надзвичайно публічною. Навіть більше, ТБ спродюсувало один з найважливіших інструментів руйнування інформаційного імунітету і погіршення фізичного здоров’я нації.

На тлі тотальної недовіри до