Читати книгу - "ВІртуозна Гра, Оскар Бласт"

Розділ 10.3. Виходу немає

Раптом у кімнаті почав відбуватися рух: усі шахові фігури, м’яко ковзаючи по шаховій підлозі, знову вишикувалися в початкову позицію – дві армії одна напроти одної. Платон не встиг здивуватися, бо в дальній стіні знову з’явилися двері. Саме в тому місці, де були до цього і в яких зникла Валента. Звідти вийшов якийсь чоловік, почав зацікавлено озиратися.

Хлопець теж із цікавістю дивився на нього. Хто це? Знову гравець у шахи? Суперник? Але Платон же щойно зіграв свою партію й отримав перемогу!

- Добрий день! – промовив чоловік, підходячи ближче. – Мене звуть Денис. Ви мій суперник у шахах?

- Е-е-е, не знаю, - промовив хлопець і зиркнув на табло на стіні.

Табло висвічувало поряд з його ніком ім’я Денис547, який призначався його суперником у грі. Запис їхньої з Валентою попередньої гри зник. Система не зафіксувала перемогу! Знову партія?

Це Платонові почало не подобатися. Збій у грі? Якісь баги, які не дозволяють запис?

- Я, взагалі-то, щойно зіграв у шахи з жінкою, котра вже пішла, - почав він пояснювати. – Мабуть, якісь збої в системі. Треба звернутися в технічну підтримку гри.

- Невже? – недовірливо протягнув чоловік. – То ви відмовляєте мені в партії? – він почав помітно дратуватися, напевно, був із тих людей, що спалахують, як сірник, від будь-яких заперечень.

- Я кажу, що треба просто перевірити логи, подати запит на перевірку організаторам, - примирливо почав Платон. - І тоді вам дадуть іншого гравця, суперника, який ще не грав свою партію.

- Ви смієтеся? Коли я вийду за ці двері, не зігравши партію, - чоловік вказав на стіну за своєю спиною, - мене дискваліфікують. Ви читали правила першого рівня гри?

Хлопець знизав плечима. Справді, якось упустив з виду, не переглянув правил першого рівня, а одразу ж увійшов у гру в шахи. А люди – он, спочатку правила вивчають, а потім вже грають. І це дуже правильно, бо зараз він має певну халепу, з якої не знає, як викрутитися.

- У правилах усе чітко написано. Ось, дивіться!

Чоловік активував перед ними великий віртекран. Кілька пунктів на блакитному тлі засяяли білими елегантними буквами. Чоловік тицьнув у третій пункт і приємний жіночий голос проговорив:

- Увійшовши до шахової кімнати, гравець не має права вийти з гри, доки не отримає результат – перемогу (поставить супернику мат), поразку (отримає від суперника мат), нічию (патова ситуація на дошці). Якщо не отримавши результату, гравець вийде з кімнати – він буде дискваліфікований, йому зараховується поразка, і він не має права перейти на наступний рівень і продовжити участь у Віртуозній Грі.

- Так що, будь ласка, давайте грати! Я налаштований виграти! – скрикнув чоловік.

Платон зрозумів, що заперечення та пояснення будуть битися, як горох об стіну, тому кивнув.

Він знову стояв на платформі, знову рухав фігури, знову табло висвітлювало запис нової партії. Денис виявився вправним гравцем. Але йому не вистачало витримки. Все-таки одна хвилина на роздуми над ходом – це мало. Вони обидва у поспіху робили помилки під час ходів. Але Денис зробив їх більше. В результаті, Платон все-таки переміг, але цього разу довелося добряче попотіти, роздумуючи над каверзними ходами чоловіка.

- Ех, - махнув рукою Денис, сходячи з платформи. – Майже виграв! Шкода! Так хотів пройти далі! Я, взагалі, готувався до кросвордів на першому рівні, а тут така засада! На разі, Платоне! – він швидко попрямував до своїх дверей, відчинив їх і вони, як і за Валентою, розтанули.

Хлопець знову лишився сам. Пішов і посмикав свої двері – вони були зачинені. Все це вже почало його дратувати. Табло сяяло первозданною чистотою. Їхня з Денисом партія знову не записалася. Це був якийсь величезний баг у системі! Хлопець почав викликати технічну підтримку, але кнопка виклику не працювала! Це що ж таке? Так він ніколи не зможе отримати перемоги! Адже якщо цієї помилки не виправити – він просто не перейде на другий рівень, хоча отримав уже два позитивних результати!

І Платон навіть не здивувався, коли двері в протилежній стіні скрипнули і з’явився його черговий суперник, цього разу високий спортивного типу молодик з поголеною головою і татуюваннями на тілі... Хлопця знову чекала нова шахова партія.

Молодик грав погано. Платон переставляв фігури і гарячково думав, як вибратися з цієї кімнати, але так, щоб його перемогу було зафіксовано. Хлопця все це почало напружувати. Грати в шахи до опівночі – перспектива не дуже тішила! Та й якщо це помилка в грі – то невідомо, чи після опівночі, коли проходження першого рівня Віртуозної Гри буде завершено, зафіксуються його результати, навіть якщо виграє сотні разів підряд! А якщо натрапить на справжнього гросмейстера? І програє? Щось підказувало хлопцеві, що от тоді він точно успішно зможе відчинити свої двері і нарешті вийти з цієї паскудної зацикленої шахової кімнати!

За логікою, не працювала саме його частина вірту. Платон успішно виграв партію у голомозого молодика. І спробував, щоб відкинути всі сумніви, вийти в його двері разом з ним. Ага! Наївний! Чоловік успішно вийшов, а хлопця не пропускала невидима стіна. Що ж, тепер зрозуміло, він мав щось придумати, щоб вибратися звідси без втрат. Шкода, що не мав доступу до своєї колекції універсальних читів, кряків і ключів. Тут він їх би задіяв! Раз із ним так чинять, то і він відповів би аналогічно. Хто це робить, навіщо, Платон не міг навіть уявити!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍