Читати книгу - "Зухвала дівчина актора, Торі Шей"

Часом мені здавалося, що моє життя зупинилося у той момент, коли сталося те жахливе зіткнення. Мій світ розвалився на частини, і я не знала, як знову зібрати його докупи. Моя кар'єра балерини була всім для мене, моїм всесвітом, і тепер цей всесвіт було знищено.

Перший час після аварії я відмовлялася прийняти реальність. Щодня намагалася змусити свої ноги знову рухатися так, як раніше, щоб хоча б на мить відчути, що мої мрії ще можуть стати реальністю. Але замість того, щоб танцювати, я вперто ходила в зали реабілітації, мовчки спостерігаючи за тим, як мої м'язи слабнуть, як тіло зраджує мене. Лікарі запевняли, що я зможу ходити, жити звичайним життям. Але що таке звичайне життя для того, хто звик літати?

Я лежала там, не в змозі рухатися, дивилася на стелю і намагалася усвідомити, що сталося. Тато був єдиним, хто справді мене підтримував. І саме його присутність дала мені силу знову дихати, навіть якщо кожен вдих болів нестерпно.

Мені здавалося, що нічого гіршого не може статися. Але життя завжди може підкинути нові випробування, і мій біль тільки починався.

Мене захопило відчуття, що я, можливо, роблю більше, ніж просто відповідаю на його питання.  Неправильне відчуття. Неправильно те, що я йому розповідаю. Про це знають тільки чотири людини в моєму житті. Дана, Варя, мама та сестра, а тепер ще та людина, яка завжди мене дратувала… тобто, дратує. Так, він все ще дратує мене.

Даніяр замовк, і я побачила, як його очі наповнюються сумом. Ця миттєва зміна в його виразі викликала в мені здивування. Невже йому дійсно небайдуже? Або просто зараз почне мене шкодувати, ось чому я ненавиджу розповідати про свій біль.

— Не потрібно тільки мене шкодувати. Все нормально, мені подобається те, чим я зараз займаюся, — швидко додала я. — Хоча, і з твоїми завжди не потрібними коментарями. Але ти платиш мені,  тому я терплю тебе. Зараз я успішно маніпулюю думками людей, а не глядачів, що аплодують, правда ж чудова альтернатива?

Я спостерігала, як Даніяра обличчя змінюється, і мені стало трохи незручно. Невже я щось сказала не так? Він виглядав, наче його щось зачепило, або просто розчарував. Але, як і завжди, я була готова захищатися, особливо коли в мене не залишалося багато сил. Я ж ніби сказала правду, яку він знав.

— Маніпуляція? — нарешті озвався він, піднявши одну брову. — Цікаво. А чи не це ти зі мною робиш?

Я усміхнулася, не витримавши. Ну, нарешті, щось із його звичної арсеналу.

— Ти сам ставиш такі питання, — відказала я, схрестивши руки на грудях. — А я просто відповідаю.

— Ага, відповідаєш, — протягнув він, уважно спостерігаючи за мною. — І як тобі вдається так легко викинути зі своєї голови всі ті речі, які повинні були б завдавати болю?

Це запитання збентежило мене. Чому він намагається заглибитися в те, що я намагалася приховати роками?

— Можливо, варто просто закінчити цю розмову, — нарешті сказала я, намагаючись повернути свою звичну холодність у голос. — Занадто багато відвертості на сьогодні.

— Як скажеш, — промовив він, але я відчула, що ця розмова змінила щось між нами. І хоча я не була готова це визнати, але в глибині душі знала, що ця зміна незворотна.

Я зробила помилку.

— То коли наступний наш "вихід"?

— Наступної неділі, — відповіла без жодних коливань. — Я прийду до тебе додому, ти зустрінеш мене. Ми посидимо кілька годин. А зараз вибач, але мене чекає Джек.

— Який Джек? — Даніяр нахмурився, його голос прозвучав різко

Я швидко піднялася зі стільця, відчуваючи, що час закінчити цю розмову. Відповідати на його запитання більше не хотілося. Замість цього я тільки махнула рукою на прощання.

— До побачення. І, будь ласка, не відкривай свій рот без потреби на публіці. Це не тільки може зашкодити твоїй, на даний момент, крихкій репутації, але й викличе у мене бажання знайти іншу роботу.

Він виглядав розгубленим, ніби я залишила його без відповіді, яка мала бути очевидною. Проте я знала, що зараз немає сенсу пояснювати, хто такий Джек і чому він такий важливий

— Агов! Який Джек? — гукнув він, коли я вже майже дійшла до дверей. Його голос переслідував мене, але я навіть не обернулася.

Замість відповіді, я просто усміхалася. Не тільки ж йому мене дратувати, чи не так?