Читати книгу - "Зухвала дівчина актора, Торі Шей"

— Що ж це? — запитала вона, злегка нахиляючи голову в бік.

Я нахилився ближче і, не відриваючи погляду, прошепотів:

— Наших дітей. І тебе саму.

Уляна на мить завмерла, але потім її усмішка стала ще теплішою. Вона поклала свою руку на мою, і я відчув, як наше серце б'ється в одному ритмі.

— А ти вже знаєш, що в нас скоро буде третє? — тихо промовила моя дружина, і в її очах загорілися лукаві вогники.

Я зупинився, намагаючись осмислити її слова.

— Третє? — перепитав я, відчуваючи, як у мене застрибнуло серце.

Вона тільки усміхнулася ще більше і кивнула. Я не міг повірити своїм вухам, але в її очах була вся правда.

Ми не були ідеальною парою, і, якщо чесно, це було на краще. Іноді я навмисно доводив її до сказу своїми жартами, а вона могла мовчки дивитися на мене своїм холодним поглядом, який міг би заморозити полярного ведмедя. Але навіть у моменти, коли напруга між нами досягала свого піку, я завжди знав, що ми зможемо знайти спільну мову. Кожна наша сварка закінчувалася однаково — пристрасним і палким примиренням, яке змушувало забути про всі непорозуміння. Ми обидва знали, що можемо дратувати один одного до божевілля, але це лише додавало нашому життю емоцій та гостроти.

Я не міг не усміхнутися, коли згадав наші останні суперечки. Ми могли б сперечатися через будь-що: від того, хто забув купити молоко, до того, хто останнім використовував рушник. Але, зрештою, все це не мало значення, коли ми залишалися вдвох. Її дотик, її запах, її близькість — все це змушувало забути про всі дрібниці.

— Ти знаєш, — сказав я, дивлячись їй в очі, — іноді мені здається, що ми сваримося тільки для того, щоб помиритися.

Вона усміхнулася своєю лукавою усмішкою, яку я завжди обожнював.

— А ти думав, чому я дозволяю тобі мене дратувати?

Ми обидва засміялися, розуміючи, що, хоч ми й не були ідеальною парою, це не означало, що ми не були щасливі. Навпаки, наша непередбачуваність і здатність проходити через всі випробування робили нас сильнішими.

— Знаєш, білочко, я вже не можу дочекатися, коли ми знову будемо сперечатися про те, чи дратую я тебе більше, ніж зазвичай, — промовив я, і моя дружина засміялася, похитуючи головою.

— Це наше життя, Даніяре, і воно ніколи не було ідеальним, але воно справжнє, і я не хочу, щоб було інакше, — відповіла вона, притискаючись ближче до мене.

Я обійняв її міцніше, відчуваючи тепло її тіла і дихання на своїй шиї. Можливо, ми не були ідеальними, але ми завжди були разом, і саме це мало значення.

Щодо історії Варвари, то вона, швидше за все, вийде у травні. Зараз у мене немає натхнення для літньої історії зі спогадами про весняний шкільний період. Проте до цього часу буде багато інших історій. Тож не забудьте підписатися на мою сторінку, щоб не пропустити новинки! Завтра вийде нова новинка!

Кінець