Читати книгу - "Дуже погана няня , Кетрін Сі"

– Тут? – Вказує на мій будинок. 

– Так. 

Адам гальмує поруч з будинком і я вже хотіла вийти, та згадала дещо. 

– Я винна тобі гроші, – знімаю пасок безпеки, – Зачекай, я винесу. 

– Завтра віддаси. 

– Точно? 

– Келі, грошей мені вистачає, тож віддаси завтра. 

– Чомусь ти зараз у моїх очах виглядає не таким вже й придурком.

– То, – наближається трохи до мене, – Може все ж таки хочеш провести зі мною ніч? 

– Гм-м-м… ні, все ж таки ти придурок. – Мило посміхаюсь і виходжу з машини. – Дякую за все, Адам. 

Він нічого не відповідає, лише махає рукою на прощання і йде геть. 

Цікаві в мене вийшли вихідні, та я більше не хочу їх повторювати.