Читати книгу - "Мовчазний граф, Ірина Скрипник"

32
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 14 15 16 ... 59
Перейти на сторінку:

 

… Радимир сидів в холі на невеликому диванчику з темно-зеленим оксамитовим покриттям, спершись на тонку тендітну тростину. Навпроти нього стояв Володимир. Ще далі в напівтіні була незнайома мені жінка років сорока, вбрана в чорну сувору сукню. Її волосся було акуратно зібране у скупий пучок, а на обличчі застиг вираз холодної стриманості.  

— А от і наша майбутня графиня, — сказав Радимир із ледь помітною посмішкою, помітивши мене.  

Я застигла. «Майбутня графиня? То він не виганяє мене?» — промайнуло в голові. 

Але навіщо тоді наказав так рано розбудити?  

— Познайомтесь, панно, — погляд графа ковзнув у бік жінки. — Це Лада із сім’ї Горленків. Від сьогодні вона вчитиме вас етикету.  

— Приємно познайомитися, панно, — жінка вклонилася з точністю до найменшого руху, не більше й не менше, ніж вимагали правила пристойності.  

— Етикету? Мене? — я здивовано перевела погляд із неї на графа.  

— Саме так, — відповів він, підводячись. 

Його постать була бездоганно прямою, а рухи віддавали суворою грацією. Здавалося, наче він взагалі забув про те, що було вночі.

— Розпочинатимете ви кожного ранку о восьмій годині. Перерва на обід і відпочинок — із тринадцятої до чотирнадцятої. Закінчення занять — о двадцятій.  

— Ваша світлосте, якщо таким чином ви вирішили мене покарати, — почала я, але він підняв руку, зупиняючи мене, і перевів погляд на Ладу.  

— Ладо, присвятіть перше заняття тому, як слід спілкуватися з тими, хто має більш шляхетне походження. В особливості з представниками чоловічої статі, — сказав він, і в його голосі прозвучали нотки чогось, що нагадувало задоволення від власного рішення.  

Моя голова пішла обертом. Я глянула на Ладу.

— Так, пане Радимире, — стримано вклонилась вона йому.

Після цього він ще раз окинув мене поглядом, посміхнувся і пішов на вулицю. Володимир пішов за ним. 

— Панно, — повернулась до мене Лада, — до початку заняття у вас ще є вільний час. 

— Чудово, — глянула я на Вілену, — організуй мені сніданок. Я буду в своїй кімнаті.

1 ... 14 15 16 ... 59
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мовчазний граф, Ірина Скрипник», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Мовчазний граф, Ірина Скрипник"