Читати книгу - "Ніжна дівчинка мільйонера, Кіті Лав"

8.1 Зізнання у коханні

Ми їхали мовчки. За вікном пропливали вогні нічного міста, але я дивилася лише перед собою, намагаючись заспокоїтись. Щока все ще пекла від удару, а в голові крутилися слова Віки.

Олег раптом голосно видихнув і стиснув кермо міцніше.

— Настю, — його голос звучав хрипко, — пробач мені за це.

Я повернула голову до нього. Його обличчя було напруженим, щелепа стиснута. Він справді відчував провину.

— Це не твоя провина, — тихо відповіла я.

— Вона не мала права так з тобою поводитися, — продовжив він, ніби не почувши мене. — Я не сподівався, що її запросять на вечірку і що вона наважиться підійти до тебе.

Я склала руки на колінах, відчуваючи, як моє тіло ще трохи тремтить.

— Вона зла, бо втратила тебе, — сказала я, не знаючи, що ще додати.

Олег насупився і різко з’їхав на узбіччя. Заглушив двигун і повернувся до мене.

— Ні, Настю. Вона не втратила мене. Я просто ніколи не був її по-справжньому.

Його слова здивували мене. Я мовчки дивилася в його очі, і в них було стільки щирості, що мені стало тепло.

— Я з тобою, бо хочу цього, — продовжив він м’якше. — А все, що було до тебе… воно давно закінчилося.

Я зітхнула, усвідомлюючи, що він не просто говорить правильні слова. Він говорить правду.

— Дякую, що ти поруч, — прошепотіла я.

Олег посміхнувся і, не відводячи погляду, простягнув руку, ніжно провівши пальцями по моїй щоці.

— Завжди, — сказав він тихо.

І я повірила.

Олег знову завів двигун, але не рушив одразу. Він подивився на мене так серйозно, що в мене перехопило подих.

— Я обіцяю, що Віка більше не наблизиться до тебе, — його голос був твердим. — Я подбаю про це.

Я кивнула, хоча досі була напружена. Ця ситуація вибила мене з рівноваги, і всередині ще вирувало занепокоєння.

Олег раптом простягнув руку і притягнув мене до себе. Його обійми були міцними, теплими, такими, що розбивали всі страхи на друзки. Я вперлася лобом йому в плече і відчула, як він гладить мене по спині.

— Все добре, кохана, — його губи торкнулися моєї скроні.

Я глибоко зітхнула і заплющила очі. Його тепло заспокоювало, змушувало всі тривоги зникати.

А потім він відхилився і м’яко підняв моє підборіддя. Його губи знайшли мої в ніжному, обережному поцілунку. Спершу він був легким, ніби запитував дозволу, але я відповіла, і він став глибшим.

Мої пальці мимоволі стиснулися на його рукаві, а напруга остаточно розчинилася у цій близькості.

Коли Олег нарешті відступив, він усміхнувся і подивився на мене своїми теплими очима.

— Тепер краще? — запитав тихо.

Я посміхнулася у відповідь.

— Так. Тепер краще.

Я трохи відсунулась, дивлячись на Олега, і раптом усвідомила дещо важливе.

— Ти… ти вперше назвав мене «кохана», — прошепотіла я, ніби боячись, що якщо скажу це вголос, він передумає.

Олег ледь помітно всміхнувся і провів пальцями по моїй щоці.

— Тому що ти нею і є, — сказав він, дивлячись мені прямо в очі.

Моє серце зробило сальто. Від його слів, від погляду, від того, як ніжно він торкався мене.

— Мені було приємно це почути, — зізналася я тихо, все ще ніби не вірячи, що це реальність.

— То звикай, — його усмішка стала ширшою. — Бо я маю намір повторювати це ще дуже багато разів.

Я засміялася, хоч всередині мене ще тремтіло щось ніжне й невідоме. Але тепер я точно знала: я кохаю його. І він кохає мене.

Я подивилася на Олега, відчуваючи, як всередині наростає хвиля ніжності. Він тримав мене за руку, його погляд був таким теплим, таким рідним…

Я зробила глибокий вдих, збираючись із духом.

— Я теж тебе кохаю, — прошепотіла я.

Олег завмер на мить, ніби переварюючи мої слова, а потім його обличчя осяяла найщасливіша усмішка, яку я коли-небудь бачила.

— Що ти сказала? — тихо перепитав він, ніби боявся, що йому здалося.

Я засміялася і, набравшись сміливості, повторила голосніше:

— Я кохаю тебе, Олеже.

В наступну мить його губи знайшли мої в пристрасному, але водночас такому ніжному поцілунку. Я вперше почувалася настільки правильно, настільки на своєму місці.

— Це найкращі слова, які я коли-небудь чув, — сказав він, коли ми відсторонилися, і знову провів пальцями по моїй щоці.

Я знала, що попереду нас чекає ще багато всього. Але зараз було тільки це — наша мить, наша любов.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍