Читати книгу - "Тіні волі, Марина Вітер"

ГЛАВА 15. ХРЕСТ НА ДВЕРЯХ

       Катерина в камері. Стіни — сирі, на них — відбитки чужого болю. Перед нею Данило.

— Ти завжди була занадто гордою, Катерино. Але тепер я — держава.

— Ні, — відповідає вона тихо. — Ти лише слуга страху. І страх мине.

        Він підходить ближче, торкається її обличчя.

— Син твій гарний хлопець. Можливо, його ще можна перевиховати. Якщо він, звісно, ще живий...

       Очі Катерини блимають блискавкою.

— Тільки спробуй.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍