Я полегшено зітхнула. Звичайно, шкода втрачати таку неймовірну здібність, але з іншого боку – цей дар був далекий від мене з самого початку. Я не повинна була володіти ним. Як то кажуть, easy come - easy go [1]. Що дісталося легко та несподівано, так само легко втратити.
Посумувавши трохи про втрачений дар з колодою в руках, я прибрала карти в стіл. Все ж таки мені було більше радісно, ніж сумно. Адже якщо атаме прийняв мою жертву, значить, і мій намір бути щасливою та коханою здійснився. А це набагато важливіше.
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дар для Яри, Марина Орєхова», після закриття браузера.
