Читати книгу - "Між світами, Ілля Попенко"

– Миколо Миколайовичу, розмовляйте, будь ласка, як вам зручно, – перебив батька своєї дівчини Наст. – Розумієте… – подивився перед собою Яковенко і замислився на мить, – не мова демонструє сутність людини, а її вчинки, – підняв він очі на професора і відчув, що крига його погляду зникла, неначе її і не було ніколи.

– Я дякую тобі за все… і за гроші, які ти позичив нам на протези, – продовжив той все ж українською, роблячи більші паузи між словами, щоб не помилитися.

– Я нічого не позичав! Ви про що?! – занервував Наст, але Лірин батько одним доторком до плеча заспокоїв його.

– Я знаю, що то були твої гроші. Коли кто-то продає перший український алмаз… замовникам нужно знать всю його історію, щоб не придбать підробку. Так вишло, шо я знаю всіх в цьому регіоні… хто претендував на цей камінь… і того… хто його придбав, – скривився він і легким нахилом голови вказав на постер праворуч від нього, яких було безліч тут. Наст кинув оком за спину Мірова і побачив черговий банер Константинова. – Ти ж не думав, шо я не дізнаюсь? – таке враження риторично перепитав професор.

– Я… – почав розгублено Наст, але Міров продовжив.

– Якщо ти не хочеш казати їй про це – не кажи, це навіть краще, але я поверну ці кошти тобі… з часом, добро? Я не можу по-другому, – простягнув він Насту руку, і хоча хлопець не хотів і ніколи не взяв би тих грошей, він не міг не відповісти на рукостискання.

– Він повернув його мені… – опустив очі Наст, неначе бешкетник, який намагається приховати від вчительки, що не цупив булочку з їдальні, при цьому замурзавши куточки губ у джемі.

Міров питально здійняв брови і Наст тихо додав:

– Камінь.

– Будь обережний, – посерйознішав він. – Ти хороша людина, Анастас. Але не всі люди такі. Не дай скривдити мою дівчинку.

– Ніколи.

Майське сонячне сьогодні було дещо теплішим і світлішим за минулі. Наст дивився навкруги – на щасливих дітей та їхніх щасливих батьків. Чув сміх дівчинки від жарту батька й плач хлопчика, що впав з велосипеду. Наст чув життя, але розумів, все це – ще не фінал його історії.

Кінець