Читати книгу - "Дар для Яри, Марина Орєхова"

78
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 153 154 155 ... 174
Перейти на сторінку:

Я відкусила шматочок. Кисло-солодкий смак розтікся ротом і виявився досить приємним і дуже соковитим, що очікувано з назви.

Смачно. На вигляд схоже на яблуко, а на смак – як цілий фруктовий салат.

– Саме так! Це феєрійський фрукт ситості. Навіть половини вистачить, щоб угамувати голод. А тепер спробуй відтворити цей фрукт силою майстерності.

Я прийняла виклик, напружила фантазію та представила ще одну сочницю на тарілці. Довелося почекати, поки фрукт з'явиться. Після цього Улісс запропонував спробувати відтворений мною фрукт. Обережно відкусила. Той же терпкий кислуватий смак, правда трохи більш насичений і не такий багатогранний.

Ну що? Відчуваєш різницю?

Ну, трохи відрізняється… Так.

 Ось у цьому й суть. Створене тобою все одно відрізнятиметься, все одно буде не таким, бо це по суті плід твоєї уяви та передати найдрібніші деталі смаку часом неможливо, як і неможливо їх вловити. Те саме було і з будинком, пам'ятаєш? Не так просто і створити машину, наприклад. Лео в цій справі фахівець, шкода, що він занапастив свій талант і тепер буде гнити у в'язниці, сподіваючись на прощення Великого Майстра.

 Вже кому-кому, а Алістеру подобається вершити долі.

Даремно ти так. Він мудрий правитель і справедливий, а зрікатися дару – дурне рішення. Якщо він знайшов тебе, значить це не випадково. Ти пошкодуєш про це, ось побачиш.

Цей дар скував мене зайвими зобов'язаннями, які мені не потрібні. Я вдячна Алісі за допомогу, але те, що він попросив – несумірне. Сподіваюся, він віддасть мені мою кров. Я йому тут без потреби тепер.

– Шкода.

о шкода?

– Мені буде тебе не вистачати. Та й без ворожки народові Феєрії буде туго. Незабаром, тим більше велике свято Літнього Сонцестояння.

Улісс не встиг домовити фразу, як повітря вибухнуло від гучного ревіння. Ми з Уліссом здригнулися від несподіванки, я навіть скрикнула. Ревіння трансформувалося в розлючений крик.

ЯРО! НЕГА-А-АЙНО У ПАЛА-А-АЦ!

Улісс із жахом подивився на мене, його губи беззвучно ворушилися, але я не змогла почути його слова. Невідома сила вихором підхопила мене і заманила геть із дому архітектора.

1 ... 153 154 155 ... 174
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дар для Яри, Марина Орєхова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Дар для Яри, Марина Орєхова"