Читати книгу - "Аеропорт, Артур Хейлі"

Усе одно, переконував себе Елліот Фрімантл, різниця буде невелика, особливо враховуючи те, що він рішуче налаштований обернути те, що відбуватиметься далі, на пуб­лічну демонстрацію, якщо вдасться. Він планував почати агресивною промовою, яку поліція аеропорту, з відчуттям обов’язку, накаже припинити. Фрімантл не мав наміру опиратися чи бути затриманим. Якщо поліція його просто зупи­нить — якщо це вдасться, враховуючи його ораторські здібності, — Фрімантл стане мучеником Медоувуда, а крім того, мимохіть, джерелом ще однієї соковитої історії для завтрашніх газет. (Ранкові газети, уявляв він, уже надрукували перші повідомлення про нього й Медоувуд; редактори денних випусків будуть вдячні за нові заголовки.)

Ще важливіше те, що домовласники Медоувуда ще більше переконаються в тому, що найняли сильного юриста і лідера, котрий відпрацьовує свою платню — перші платежі якої, як сподівався адвокат Фрімантл, почнуть надходити вже післязавтра.

— Ми всі готові, — повідомив Флойд Занетта, голова попередньої зустрічі в Медоувуді.

Поки Фрімантл балакав з журналістом «Триб’юн», кілька медоувудців поспіхом зібрали переносну систему гучного зв’язку, яку принесли з актового залу недільної школи. Один з них тепер подав Фрімантлові мікрофон. Той заговорив у нього, звертаючись до натовпу:

— Друзі мої, ми сьогодні прийшли сюди у вмотивованому настрої та з конструктивними думками. Ми намагалися передати цей настрій та думки керівництву аеропорту, вважали, що в нас реальна і термінова проблема, яку варто ретельно обдумати. Від вашого імені я спробував — з логічними та міцними доводами — ознайомити з цією проблемою інших. Сподівався, що принесу вам принаймні хоч якусь обіцянку, що все буде легше; хоча б якесь співчуття та розуміння. З сумом повідомляю, що нічого подібного наша делегація не дістала. Натомість нас обдарували тільки ворожістю, жорстоким ставленням і холодним, цинічним запевненням, що в майбутньому шум аеропорту над головами та навколо ваших будинків стане ще гіршим.

Почувся лютий вигук. Фрімантл підняв руку.

— Запитайте інших, які були зі мною. Вони вам усе розкажуть. — Він вказав на передні ряди натовпу. — Хіба цей генеральний директор аеропорту не повідомив нас, що стане ще гірше? — Спочатку трішки неохоче, тоді впевненіше, люди, які були в делегації, почали кивати.

Майстерно спотворивши щиру чесність, яку Мел Бейкерсфелд продемонстрував делегації, Елліот Фрімантл продовжив:

— Я бачу інших, окрім моїх друзів та клієнтів з Медоувуда, людей, які зупинилися, зацікавлені, що ж відбу­вається. Ми вітаємо їхню цікавість. Дозвольте вас по­інформувати… — Він продовжив промову зі звичним пристрасним тоном.

Натовп, який і до того був великий, тепер постійно зростав. Мандрівникам, що прямували до виходів на посадку, було важко пройти крізь тисняву. Оголошення про рейси потонули у хвилі шуму. Деякі з медоувудців підняли нашвидкуруч накарлякані написи, які повідомляли: АВІАКОМПАНІЇ ЧИ ЛЮДИ — ЩО ВАЖЛИВІШЕ?.. ЗАБОРОНІТЬ ЛІТАКИ НАД МЕДОУВУДОМ!.. ГЕТЬ ГУРКІТ ЗГОРИ… МЕДОУВУД ТАКОЖ ПЛАТИТЬ ПОДАТКИ… ІМПІЧМЕНТ ЛІНКОЛЬНУ!

Щоразу, як Фрімантл замовкав, крики та загальний гамір зростали. Сивий чоловік у вітрівці загорлав:

— Зробимо так, щоб сам аеропорт сповна наситився шумом. — Натовп схвально заревів на ці слова.

Без жодних проблем «доповідь» Елліота Фрімантла вже переросла у повноцінну демонстрацію. В будь-який момент, очікував він, може втрутитися поліція.

Тільки адвокат Фрімантл не знав, що, поки відбувалася телезйомка і збиралися мешканці Медоувуда, керів­ництво аеропорту почало перейматися долею Рейсу Два «Транс Америки». Невдовзі після цього кожен поліцейський терміналу зосередився на пошуках Інез Ґерреро, й тому ніхто не звертав уваги на людей з Медоувуда.

Навіть після того, як Інез знайшли, лейтенант поліції Ордвей був зайнятий терміновим зібранням у кабінеті Мела Бейкерсфелда.

Внаслідок цього, коли минуло ще п’ятнадцять хвилин, Елліот Фрімантл сам почав хвилюватися. Якою б масовою не була демонстрація, якщо її офіційно не припинять, вона не матиме значення. Де, заради Бога святого, подумав він, поліція аеропорту і чому вони не виконують своєї роботи?

Саме тоді лейтенант Нед Ордвей з Мелом Бейкерсфелдом спустилися з антресольного поверху.

Кілька хвилин тому зустріч у кабінеті Мела закінчилася. Після допиту Інез Ґерреро та передачі другого повідомлення-попередження на борт Рейсу Два не було більше сенсу затримувати всіх разом. Стривожена Таня Лівінґстон, керівник ТУО та старший пілот «Транс Америки» повернулися до офісів авіакомпанії в терміналі, щоб очікувати якихось новин уже там. Інші — окрім Інез Ґерреро, яку затримали для допиту поліцейськими детективами з міста, — повернулися до своїх справ. Таня пообіцяла повідомляти митного інспектора Стендіша, який місця собі не знаходив через племінницю на борту Рейсу Два, якщо з’являться хоч якісь новини.

Мел, не впевнений стосовно того, де він і як проведе цю ніч, покинув кабінет разом з Недом Ордвеєм.

Ордвей помітив медоувудську демонстрацію першим та забачив Елліота Фрімантла.

— Той довбаний адвокат! Я ж сказав йому, щоб не було тут жодних демонстрацій. — Він поспішив до натовпу в залі. — Зараз швидко з цим покінчу.

Мел, що стояв поруч, попередив його:

— Він, можливо, розраховує, що ти вчиниш саме так — аби самому вийти героєм.

Поки вони підходили ближче й Ордвей розштовхував людей, щоби протиснутися крізь натовп, Елліот Фрімантл проголосив:

— Незважаючи на запевнення від керівництва аеро­порту, які ми почули цього вечора, щільний повітряний рух — як завжди оглушливий та громовий — продовжується. Навіть зараз…

— Забудьте, — різко втрутився Нед Ордвей. — Я вже вас попередив, щоб у терміналі не було жодних демон­страцій.

— Але, лейтенанте, запевняю вас, це зовсім не демонстрація. — Фрімантл не відпускав мікрофон, щоб його слова всі чітко чули. — Я тільки пообіцяв телевізійне інтер­в’ю після зустрічі з керівництвом аеропорту — мушу сказати, дуже невтішної зустрічі, — а тепер повідомляю про її результати цим людям…

— Повідомляйте собі десь у іншому місці! — Ордвей розвернувся, став обличчям до людей поблизу. — А тепер розходимося!

Юрбою прокотилося