Читати книгу - "Аеропорт, Артур Хейлі"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Збоку від натовпу Мел Бейкерсфелд розмовляв з одним із телевізійників і Томлінсоном із «Триб’юн». Репортер звірявся зі своїми нотатками й зачитував якийсь уривок. Мелове обличчя хмурніло.
— Лейтенанте, — сказав Елліот Фрімантл Недові Ордвею, — я глибоко поважаю вас та вашу уніформу. Так само я хотів би зазначити, що ми вже провели сьогодні зустріч в одному місці — в Медоувуді, — але через шум з цього аеропорту ми не могли почути одне одного.
Ордвей відгаркнув йому у відповідь:
— У нас тут не дебати, містере Фрімантл. Якщо не будете робити так, як я кажу, доведеться вас заарештувати. Наказую вам вивести свою групу звідси.
Хтось із натовпу вигукнув:
— А якщо ми не підемо?
Інший голос підтримав:
— Стоїмо тут! Усіх не заарештують.
— Ні! — Елліот Фрімантл самовдоволено підняв руку. — Будь ласка, послухайте мене! Не має бути ані заворушень, ані непослуху. Мої друзі та клієнти, цей поліцейський наказав нам припинити свою діяльність і піти. Ми виконаємо цей наказ. Можемо вважати це серйозним обмеженням свободи слова… — у відповідь пролунали підбадьорливі та незадоволені вигуки, — але ніхто не зможе сказати, ніби ми хоч у якусь мить не поважали закон. — Уже твердіше він додав: — Я продовжу свою розмову з пресою на вулиці.
— Хвилиночку! — Голос Мела Бейкерсфелда різко пролунав над головами інших. Він проштовхнувся уперед. — Фрімантле, мені цікаво, що це ви зібралися розповісти пресі. Ще більше спотворених фактів? Ще одну порцію викривлених судових рішень, щоби ввести в оману людей, які на цьому не розуміються? Чи просту, давню добру фабрикацію, якою ви так вправно маніпулюєте?
Мел говорив голосно, щоб усі навколо чули. У натовпі почувся гул. Люди, які перед тим уже збиралися йти, зупинилися.
Елліот Фрімантл відреагував ніби на автоматі.
— Це підступна, наклепницька заява! — У наступну ж мить, відчувши небезпеку, він знизав плечима. — А врешті я втримаюся від коментарів.
— Чому ж? Якщо я справді зводжу наклепи, то ви мусите знати, як з цим впоратися. — Мел не зводив очей з адвоката. — Чи ви, можливо, боїтеся, що це виявиться правдою?
— Я нічого не боюся, містере Бейкерсфелд. Річ у тому, що цей поліцейський нам сказав, що все, вечірка закінчилася. А тепер, якщо дозволите…
— Я сказав, що це для вас вона закінчилася, — зауважив Нед Ордвей. — Містера Бейкерсфелда це не стосується. Він тут начальник. — Ордвей став ближче до Мела; разом вони перекрили адвокатові шлях.
— Якби ви були справжнім поліцейським, — заперечив Фрімантл, — то ставилися б до нас обох однаково.
Мел несподівано промовив:
— Думаю, він має рацію. — Ордвей з цікавістю глянув на нього. — Тобі варто ставитися до нас однаково. Й замість того, щоби припинити цю акцію, думаю, тобі варто дозволити мені скористатися такою ж нагодою, щоб я звернувся до цих людей, як це тільки-но зробив містер Фрімантл. Звісно, якщо хочеш бути справжнім поліцейським.
— Думаю, хочу. — Кремезний темношкірий лейтенант поліції, що височів над двома чоловіками, розплився в усмішці. — Я починаю розуміти твою позицію — як і позицію містера Фрімантла.
Мел спокійно спостерігав за Елліотом Фрімантлом.
— Бачите, він передумав. Отже, оскільки ми всі вже тут зібралися, можемо дещо прояснити. — Він простягнув руку. — Дайте мені той мікрофон.
Гнів, який охоплював Мела хвилину-дві тому, зараз був не настільки помітний. Коли репортер «Триб’юн» перед тим зі своїх нотаток зачитав Мелові суть слів, з якими Елліот Фрімантл виступив у інтерв’ю для телебачення, Мел гаряче на це відреагував. І Томлінсон, і телепродюсер попросили Мела прокоментувати сказане. Він запевнив, що так і зробить.
— О, ні! — Фрімантл рішуче похитав головою. Небезпека, яку він зачув кількома секундами раніше, раптом стала реальною та чітко окресленою. Одного разу сьогодні він уже недооцінив цього Бейкерсфелда і не мав наміру повторювати цю помилку. Сам Фрімантл зараз повністю контролював присутніх тут мешканців Медоувуда; для досягнення його мети було важливо, щоби все так і залишилося. Зараз він тільки хотів, аби всі швидко розійшлися.
Він гордовито проголосив:
— Уже було сказано й так забагато. — Ігноруючи Мела, він передав мікрофон одному з медоувудців та кивнув на устаткування для гучного зв’язку: — Розберіть усе це, і ми поїхали.
— Я візьму. — Нед Ордвей простягнув руку і перехопив мікрофон. — І нічого поки що не чіпайте. — Він кивнув кільком іншим поліцейським, які з’явилися по краях натовпу. Вони протиснулися всередину. Поки Фрімантл міг тільки безпорадно спостерігати, Ордвей передав мікрофон Мелові.
— Дякую.
Мел повернувся обличчям до натовпу медоувудців — багато хто дивився на нього вороже — та інших людей, які, проходячи терміналом, зупинилися, щоби послухати. Хоча було вже двадцять хвилин після півночі, ніч суботи, щільний рух всередині головного залу і не збирався зменшуватися. Через велику кількість скасованих рейсів, ускладнення в роботі аеропорту, скоріш за все, триватимуть до самого ранку та переллються в підвищену активність на вихідних, аж поки графік не повернеться до норми. Якщо однією з цілей медоувудців було створити неприємності, подумав Мел, то цього вони досягли. Додаткова тисяча чи десь так людей окупували вільний простір у залі, через що пасажири, які прибували й відлітали, мусили пробивати собі шлях, ніби приплив, що наштовхується на піщаний нанос. Очевидно, що таку ситуацію потрібно припинити протягом наступних кількох хвилин.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Аеропорт, Артур Хейлі», після закриття браузера.