Читати книгу - "Твердиня, Максим Іванович Дідрук"

побільше вибухівки. Нічого такого не знайшлося, проте неподалік шаф лежало перекинутим на бік порожнє відро для прибирання. Він підійшов, ногою поставив відро вертикально, нахилившися, прискіпливо оглянув дно й лише тоді підсунув його до відчиненої шафи. Наповнивши відро пластиковими брикетами, Джейсон узяв із верхньої полиці жмут дротів і п’ять цифрових детонаторів.

Ще більше горблячись, час від часу перекладаючи відро з однієї руки в іншу, чоловік вибрався з ангара та подався до спуску в підземні галереї.

CLXXIX

7 вересня 2012, 08:17 (UTC -5)

11° 52′ 28″ пд. ш. 77° 24′ 46″ зх. д.

Тихий океан: 40 км до Ліми, 570 км до Паїтіті

Авіаносець CVN-70 «Карл Вінсон» Військово-морських сил США, саме той, на який 2011-го привезли труп Осами бін Ладена та з якого тіло лідера «Аль-Каїди» поховали у водах Аравійського моря, спинився в океані за 40 км від узбережжя Перу. Колосальна 330-метрова махина водотоннажністю 97000 тонн застигла, нітрохи не погойдуючись, на бірюзових, помережаних кучерявими баранцями водах. Грізний корабель класу «Німіц» із пласкою, наче праска, палубою та циліндричною боковою надбудовою 120 годин, не збавляючи ходу, йшов від Сан-Дієго, свого порту приписки, до Ліми, столиці Перу.

CVN-70 відрядили на південь, щойно командування ВМС США отримало від уряду Перуанської республіки дозвіл на проникнення в ліси Мадре-де-Діос. ЦРУ давно одержувало повідомлення про наявність руїн невідомого походження в сельві на сході Перу, а також про групу громадян США, котрі, ймовірно, проводять незрозумілі експерименти в цих руїнах. Агенти розвідки доповідали про вірогідну (безпосередню або ж опосередковану) причетність цієї групи до зникнення в амазонських джунглях кількох десятків людей, серед яких були американські громадяни. За допомогою супутників-шпигунів відшукати щось схоже на руїни в сельві не вдалось, і про рапорти спецагентів на якийсь час забули. Приводом для того, щоб витягти справу з-під сукна, слугували зникнення дослідниці Еріки Міджетт (не маючи достатніх доказів, ЦРУ все ж пов’язало це щезнення з діяльністю таємничої групи) і здебільшого — розповідь Левка Бартоша та Сатомі Хігенорі. Українець надав американському послові в Лімі докладну інформацію про місцезнаходження руїн і розповів про Ґрема Келлі, котрого силоміць утримують у Твердині. Фахівці із ЦРУ та Пентагону нарешті роздивилися на знімках щось схоже на мегалітичні руїни та замаскований табір, а Ґрем Келлі став формальною причиною допуску владою Перу на свою територію американських військових.

Що може зробити авіаносець — хай навіть найкращий у світі — зі схованими в нетрях далеко від узбережжя мегалітичними руїнами? Зазвичай авіаносці класу «Німіц» перевозять на собі до 90 літаків, серед яких основну ударну силу складають винищувачі-бомбардувальники «F/A-18 Hornet». Усе, що можуть зробити три ескадрильї F/A-18 із руїнами, розташованими за п’ятсот кілометрів від берега, — це стерти їх з лиця землі, закидавши бомбами. Але це зовсім не те, чого прагнули США. Твердиню слід було дослідити, якомога швидше та за можливості нічого не пошкодивши. Саме тому на широченній палубі «Карла Вінсона» не стояло жодного F/A-18. Перед відплиттям із військової бази «NAS North Island» у бухті Сан-Дієго літаки зняли з корабля, натомість завантаживши авіаносець конвертопланами[179] «V-22 Osprey» — унікальними літальними апаратами, що поєднують у собі можливості літака та вертольота. Зі своїми конструктивними особливостями «V-22 Osprey» легко перемахнуть через Анди, після чого приземляться біля Твердині та висадять десант.

З огляду на унікальність запланованої операції в командній рубці «Карла Вінсона» зібралося чи не все вище командування ВМФ США: командувач спеціальними операціями адмірал ВМС Ерік Олсон, начальник військово-морських операцій адмірал Гаррі Роуґхед і особисто командувач Тихоокеанським флотом США адмірал Патрік Уолш.

О 8:29, попередньо зиркнувши на дорогий наручний годинник, Патрік Уолш стримано запитав:

— Починаємо, джентльмени?

— Поїхали, — підтакнув Ерік Олсон.

Гаррі Роуґхед просто кивнув.

— Починайте операцію! — повернувши голову до Клайва Оуена, капітана авіаносця, наказав адмірал.

— Слухаюсь, сер! — Клайв узявся за переговорний пристрій і передав наказ далі: — Командувачеві операцією, HMX-1 у повітря… повторюю: HMX-1 у повітря!

Тієї самої миті тридцять два двигуни «Rolls-Royce T406» утробно загули, розкручуючи чорні лопаті над куцими крилами «V-22 Osprey». Шістнадцять конвертопланів із 1-ї морської вертолітної ескадрильї («Marine Helicopter Squadron One», або HMX-1) один за одним відривали шасі від палуби авіаносця та зринали в небо. У чотирнадцяти V-22 розмістилося 336 морських піхотинців, іще два несли на зовнішній підвісці баки з паливом і спорядження для облаштування тимчасової бази в джунглях. Набравши висоту, конвертоплани вишикувались у два ряди та, перевівши двигуни в горизонтальне положення, полетіли на схід у напрямку Твердині. Над Сечурою, пустелею навколо перуанської столиці, їх зустріли два МіГ-29 перуанських ВПС, які ескортуватимуть ескадрилью аж до джунглів.

Майже водночас із конвертопланами з ґрунтового летовища біля Пуерто-Мальдонадо піднялись у повітря шість військових гелікоптерів Мі-25. Ледь позадиравши тупі носи, вони помчали над сельвою на північ — назустріч американським «V-22 Osprey».

CLXXX

7 вересня 2012, 10:01 (UTC -5)

Паїтіті

Джейсон Х’юз-Коулман сидів, підклавши ноги під себе, спиною до великої піраміди й обличчям до джунглів. За дві години він вісім разів спускався до підземелля, перетягнувши й розклавши по галереях кількадесят кілограмів вибухівки. Від роботи погано оброблена рана на плечі почала кровити, м’язи палали вогнем, одначе Джейсон усвідомлював, що це вже не має значення.

Ніщо більше не мало значення.

Американець поставив усі таймери на 10:30, але вирішив не чекати на вибухи. Він знав, де розташовувати C4 — в щілинах найбільших монолітів, уздовж найтонших бокових стін, у кавернах після сколювання зразків граніту, — й не сумнівався, що Твердиня не вистоїть. І попри це, ризикувати не бажав. Хай якими потужними будуть вибухи, він може вижити. А жити Джейсон більше не хотів.

Рудий мав рацію: Паїтіті — не єдине таке місце. На острові Тонгатапу є конструкція з трьох мегалітів за назвою Хаамонга-а-Мауї (Ноша Мауї), котра, як і Твердиня, невідомого походження. От тільки Хаамонга-а-Мауї — це піщинка порівняно з громаддям Паїтіті. Що гірше — на каменях Тонгатапу немає написів. Максимум, що Джейсонові вдасться добути, — кілька аномальних зразків, завбільшки з квасолину кожен, які ні на йоту не наблизять його до розгадки. Сьома загинув, менше ніж через півгодини щезнуть усі написи в надрах Твердині (Джейсон навіть не припускав того, щоб залишити їх), зникне Чорна кімната. Все, чому він присвятив останні двадцять років життя, швидко та невідворотно котилося під три чорти, все, що мало сенс і примушувало сивочолого почуватись особливим, провалювалось у прірву.

Джейсон міцніше стиснув шерехате й тепле на дотик руків’я Glock’а. Підставивши дуло під нижню щелепу,