Читати книжки он-лайн » Фентезі 🐉🧝‍♀️🗡️ » Жовтий ліхтар, або Відьми грають чесно!, Олена Гриб

Читати книгу - "Жовтий ліхтар, або Відьми грають чесно!, Олена Гриб"

16
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 154 155 156 ... 162
Перейти на сторінку:

Помічники захлинулися розпеченою лавою, а я удостоїлася одного-єдиного питання:

– Хто ти?

На щастя, відповіли на нього замість мене:

– Ти бачиш останню відьму, тварино. – Дивна річ, біле волосся Лана майоріло в тиші підземелля. – Та й взагалі, ти дивишся востаннє!

Тонкі губи Маргета розтяглися в знущальній посмішці. Ні, він не вважав, що все скінчено! Це був короткий епізод, що не затьмарить майбутніх перемог.

– До зустрічі! – Горець схилився в жартівливому поклоні.

І нічого не сталося.

– Тут підземний світ. – Як же мене обрадував спокійний голос Гента! – І вихід звідси один – вгору сходами. Чи ти відьма? Сумніваюся. Тому гру скінчено.

– Знущаєшся? – Маргет глузливо вигнув брову. – Не чекав образ від воїна. Яке розчарування...

– Забагато честі! Він лиш намагається копіювати мене. – Правитель Старилісу простягнув мені руку. – Вставай, Рено.

Я похитала головою. Ноги рішуче сказали: «Нізащо!» і, схоже, найближчим часом не планували змінювати рішення.

– Генте! Виведи її! Чи винеси.

Мене безцеремонно схопили в оберемок і потягли до сходів.

– Тобі зі мною не впоратися, безрідний виродку!

Як би я не захоплювалася Ланом, моя думка повністю збігалася з думкою Маргета. Кажуть, сила божевільних подвоюється, а майже бог до того ж загнаний в куток… Поєдинок – це, без сумніву, дуже видовищно і благородно, проте похоронний вінок – не найкращий втішний приз. І Ліс може залишитися без правителя… Та й не треба легенді вмирати!

– Повністю згоден. – Біловолосий вампір чомусь опинився біля нас. – Я вже не в тому віці, коли ризикові пригоди підвищують самооцінку. Передавай мої співчуття Реху!

– Що ще за?.. – здивувалась не тільки я. – Ви тікаєте?!

– Ми йдемо. Шерване, він твій. Зроби ласку, не грайся з ним, а то раптом викрутиться?

Щоку обдало холодним повітрям, але більше ніщо не вказувало на стрімке переміщення Стража.

– Це вбивство, – тихо промовив над самим моїм вухом Гент.

– Це відплата, – незворушно відповів Лан.

А мене не покидало слабке відчуття того, що я пропустила дещо неймовірно важливе. Підле таке відчуття і донезмоги нав’язливе.

– Нехай з гномами розбираються нічні, – правитель Старилісу перейшов до практичної сторони справи. – Їм корисно іноді зайнятися чимось, окрім шаленого полювання і вдаваного каяття.

Так, напевно, проблема в гномах… Я сподівалася, що не помилилась.

{ touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });
1 ... 154 155 156 ... 162
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Жовтий ліхтар, або Відьми грають чесно!, Олена Гриб», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Жовтий ліхтар, або Відьми грають чесно!, Олена Гриб"