Читати книгу - "Третя крапля магії, Лариса Лешкевич"

Теумар злякався того, що діялося зараз у його душі. Він готовий був пожертвувати своїм життям заради батька, але життя Айни раптом стало для нього дорожчим і  за його власне, і за багато інших життів. 

– Я зумію, напевно, зв'язати потрібне заклинання, – Айна із зусиллям потерла скроні і замовкла на мить, наче збираючись із духом: – Але щоб воно подіяло, ми маємо стати нероздільні…

Теумар знав, що це означає. Серце його стрепенулося, але він одразу жорстоко обломив  себе. 

– Не бажаю, щоб наша близькість трапилася від безвиході, – тихо, але твердо промовив він, – спершу спробуємо якийсь другий спосіб. Нам потрібно вирватися за межу цього світу, а там ми зможемо послати звістку до Лянсіди чи Етеляни… нас почують і прийдуть на допомогу.

– Ти правий! Я сказала дурню… Я подумала про це зі страху,  з розпачу… ​​Я на все готова, аби  вибралися з цієї напасті!

–  Добре! Ти в'яжи заклинання, а я окреслю коло.

– Стривай! Я сказал дурню, але ж я її сказала, тому…

Айна зірвала з себе пояс нареченої, кульгаючи, підійшла до озера і кинула пояс у темну нерухому воду.

– Ось вам жертва! – і додала про себе: – Теумара ви не отримаєте, а бути нареченою я більше не гідна...  

Теумар промовчав. Він боявся щось говорити. Він би віддав усе за можливість опинитися зараз удома, стиснути Айну у своїх обіймах, попросити її стати його дружиною… Айну? Чи Іві?  Прекрасне  примарне обличчя глянуло на нього з докором з глибини його пам'яті.

– Теумар? –  Айна торкнулася його за руку.

– Так! Так, треба поспішити. Що ще  необхідно для заклинання?

– Коло, вогонь, вода та магія!

Теумар у сумніві поглянув на озеро.

– Озерну краще не чіпати… У мене залишилася вода з джерела.

Вони глянули одне на одного. Надто крихким був шанс, яким вони мали намір скористатися, і не можна було допустити жодної помилки… Магія – відмінна зброя в умілих руках, але Айна ще надто молода, а Теумар завжди був надто безтурботний.

– Це єдина можливість врятуватися, – сказав Теумар.

– Тоді не будемо поки що лити кров. Я не знаю, як  наша кров поєднується з магією іншого світу… Не наробити б гірше.

–  Згоден!