Читати книгу - "Житіє моє, Ірина Володимирівна Сиром'ятнікова"

Глава 8

Теоретично, НЗАМПІС є таким собі механізмом, існування якого повністю описане в законах і інструкціях і не залежить від того, яка конкретно людина займає ту чи іншу посаду в організації. Але капітан Бер прожив на світі достатньо довго, щоби зрозуміти: теорія — лише перше наближення до практики. Від особи керівника будь-якого рівня (тим більше — регіону в цілому) залежить не все, але багато, починаючи з вульгарного порядку фінансування тих чи інших потреб і закінчуючи таким ефемерним поняттям, як психологічний клімат в колективі. З часу попередньої зміни координаторів пройшло не так багато часу, тому Ларкесів стиль керівництва не став для більшості особливою новиною, зате тепер Бер міг спостерігати цей стиль зблизька.

Зовнішня благопристійність на натуру чорного мага не вплинула, ліквідувати введені Саталом інновації він не став, але циркуляр про порядок ведення звітності випустив негайно по тому, як обійняв посаду. Що до вміння вправляти підлеглим мізки, то таке вміння у Ларкеса лише покращилося, це Паровоз зрозумів, коли побачив у коридорі управління похмурого як смерть Фатуна в новенькій полковницькій (!) формі. Для деяких співробітників справжнє звання Вічного Капрала стало цілковитою несподіванкою.

Справи йшли вздовж наїждженої колії, і капітан не бачив би в цьому ніяких проблем, якби не звіти з допитами затриманих, які щодня лягали йому на стіл. За провадженням справи про викрадення Джеймса і Уільяма Саталів було затримано всього десять чоловік. Паровоз був далекий від думки, що це дозволить вийти на глибоко законспіроване керівництво секти, але навіть тих знань, які були у членів розробленої ланки організації, вистачило, щоби зрозуміти — готується ЩОСЬ. Чудесники хотіли зробити інструментальний контроль нечутливим до деяких типів заклять (можливі наслідки таких змін зараз аналізували групи експертів), крім того, без сліду пропали амулети і записи, взяті Саталом зи сховища. Речові докази припадали пилом в сейфі більше двадцяти років, їх добули в ті часи, коли позиції НЗАМПІС були далеко не такі очевидні, а затримання злочинців часом виливалися в справжні побоїща, де вцілілих не залишалося. Призначення артефактів ніхто не розумів, але знавці стверджували, що використовувати їх треба разом з принаймні дванадцятьма такими ж.

Все навколо викликало неспокій, але Паровоз був не настільки наївним, щоби йти з ініціативою до Ларкеса або навіть до Кевінахарі. (Емпатка буквально запала на нового начальника, здавалося, її цілковито захопило бажання розібратися в характері дивного мага; той приймав її увагу зі стриманою гидливістю.) Коли новий координатор затіяв інспекційну подорож регіоном (знайшов час!), Бер не витримав і відправився в гості поговорити з єдиною живою душею, достатньо інформованою, щоби коментувати його підозри.

Сатал насолоджувався самотністю — його діти були в школі, а жінка якраз вирушила з візитом до подруг. Паровоз не міг не визнати, що спілкування з Шерехом змінило мага, правда, не в гірший бік. Сатал став замисленішим, чи, що, уважнішим до дрібниць — те, над чим Кевінахарі билася два роки, дійшло до колишнього координатора за якісь декілька днів. Якщо не звертати уваги на те, що дев’ять з десяти магів платили за знайомство з тварюкою безумством і ранньою смертю, кращого вихователя важко було бажати.

— Я думав, ви поїдете з міста.

— Відпустка в мене, оплачувана, на півроку, — пояснив колишній начальник Берка, приймаючи гостя в домашньому халаті і м’яких пантофлях, — глупством було б не скористатися. А моїх хлопців двічі на один пряник не купиш.

Сатал був не проти побалакати про стару роботу. Капітан сам заварив зеленого чаю и почав скаржитися на нове начальство. Всупереч його очікуванням, маг критику конкурента не підтримав.

— Ти не зрозумів, але це нормально. Тішить те, що навіть Рона нічого не зрозуміла.

— Не зрозуміла чого? — насупився Бер.

— Він діє за планом, це — особлива стратегія!

Паровоз недовірливо примружився.

— Правда?

— О, так! — маг не пропустив можливості похвалитися. — Я один папірчик читав (тобі про нього знати не можна), так от там все пункт за пунктом розписано. Це частина хитромудрої пастки.

— На книжних червів? — неприродньо захопився Бер. — У мене в конторі витрати паперу підвищилися вдвічі, всі сидять і пишуть, пишуть. Потім ще й діяти пробують за написаним.

Сатал заперечуючи похитав головою.

— Повір мені, ціль там достойна таких зусиль! Ларкес — прекрасний мисливець, веде дичину акуратно, без метушні. Дивися: я надто висунувся і одразу був відсторонений від справ, добре хоч живий залишився. А його повернення на пост всі сприйняли спокійно. Ну не дурня? Він знає в цьому окрузі всі ходи і виходи, а його ніхто не сприймає серйозно.

— Може, вони в чомусь праві? — засумнівався Паровоз.

— Ні-ні! Вин просто ніколи наперед не оголошує своїх цілей і ніколи не робить того, чого від нього чекають. Більше того, він привчив усіх до своєї непередбачуваності, її ніхто не сприймає як загрозу. Маленький, слабосильний маг зі своїми дивацтвами, ним хочеться нехтувати, а те, що він умудрився видресирувати персонал регіональної служби (всі двадцять тисяч людей) так, що може, не підглядаючи в папірчик, точно сказати, хто і чим займається, це ніби, так, не штука.

Паровоз