Читати книгу - "Відверто про Клавдію"

О’Ґрейді додав:

— Вона мала також інформацію про інші злочинні дії, такі, як вибухівка на Греблі Гувера?

— Протестую! — загорлав Флек. — Це перетворюється на… це не стосується справи.

— Відхилено, — сказав суддя.

Новатні кивнув:

— Вона стверджувала, що має таку інформацію.

— О-о. Кажете, вона стверджувала, що вже має відомості про вибухівку на Греблі Гувера? І що, за її словами, там сталося?

Новатні наїжачився:

— Ну, не знаю. Вам відомо про це більше, ніж…

— Ви не знаєте, що саме вона стверджувала?

— Ні.

— Звідки ви знаєте, що вона взагалі щось стверджувала?

— Ну, я був в офісі свого адвоката й переглядав стенограму зізнання, яке вона зробила.

О’Ґрейді переможно подивився на Флека, а потім на Дая.

— І хто ж був вашим адвокатом, для протоколу?

— Лью Дай.

О’Ґрейді змусив Новатні визнати, що насправді Клавдія не згадувала його імені чи імені його молодшого брата у зв’язку з інцидентом на Греблі Гувера, а потім спитав:

— Чому ви автоматично вирішили, що це ви й ваш молодший брат, якщо жодного з ваших імен не назвали?

Новатні гнівно зиркнув на Клавдію.

— Вона звинуватила мене у вбивстві. Чом би й ні?

Після ще кількох хвилин перехресного допиту з метою послабити довіру до Новатні як до свідка О’Ґрейді відпустив його. Суддя Мартін повідомив адвокатів, що бере справу на розгляд.

Приблизно в той самий час, коли тривало слухання Клавдії в залі правосуддя, шерифи трьох округів отримали інформацію від Бюро кримінального розпізнання й розслідування про те, що автоматичний пістолет 22 калібру, з якого вбили Маккена, його матір і Крістін Гердман в окрузі Франклін, є тією ж зброєю, з якої застрелили Дженкіна Т. Джонса в окрузі Лікінґ і превелебного Джеральда Філдза в окрузі Фейрфілд.

Ніхто не згадав очевидного — що Джонса і Філдза вбили, коли Клавдія перебувала у в’язниці.

4

Коли Клавдія повернулася з судового слухання й Донна Зеґ провела її до камери, вона лягла на свою койку й заплакала.

— Ну ж бо, вище носа, дитино, — сказала наглядачка. — Не може бути все так погано. Я хочу, щоб ти знову почитала з моєї долоні. Я переповіла двом старшим донькам те, що ти казала минулого разу: що я стану бабусею. Їх стурбувала та частина, де ти казала, що одній із них буде страшенно тяжко під час пологів.

Клавдія, досі розсіяна, приголомшено глянула на неї.

— Про що ви кажете?

— Моя долоня, люба. Я хотіла б, щоби ти знову прочитала моє майбутнє.

Клавдія похитала головою й застогнала.

— Не хочу більше зазирати в майбутнє.

— Як же це? Ти чудово передвіщаєш долю, Клавдіє. Чому ні?

— Бо я чула, що казав про мене мій психіатр на суді. Він каже, що я вигадую, фантазую — як павук плете павутину. А тепер я знаю… — вона зробила жест, ніби охоплюючи всю в’язницю. — Це не декорації до фільму.

Вона торкнулася своєї перев’язаної стопи.

— А це не був нещасний випадок під час зйомок якоїсь сцени.

Клавдія зі сльозами глянула у вічі наглядачці.

— Він каже, що часом я маю зв’язок із реальністю. То ось, зараз це явно реальність.

— Я можу щось зробити для тебе, Клавдіє?

— Ісус покинув мене. Можете покинути мене так само.

Коли Зеґ пішла, Клавдія мовчки сиділа якийсь час на койці, заплющивши очі й намагаючись зрозуміти, що це все означає. Якщо вона не грає головної ролі в кіно, то вона під слідством за справжнє вбивство. Адже ж вона чула, як зачитували положення про смертну кару. Прокурори вимагали, щоб її відправили на електричний стілець.

Клавдія почула шум і побачила, як двоє працівників приставляють драбину за дверима її камери, щоб замінити довгу флуоресцентну лампу. Вони говорили про те, щоб покінчити з цією роботою й піти на вечерю. У цю мить Клавдія усвідомила, що оскільки вони стоять між її камерою та контрольним центром, то перекривають її зображення на моніторі перед полісменами.

Зараз вона могла накласти на себе руки, і ніхто б цього не побачив та не зупинив її. Порцеляновий унітаз. Там на дні була вода.

Жінка впала на коліна — від болю в лівій щиколотці ходити було нестерпно. Підповзла до унітаза й зазирнула в нього. Опустила руку у воду — та була холодна й чиста. Треба було зробити це зараз, доки ніхто не прийшов. Клавдія прошепотіла:

— Милий Ісусе, пробач мені, але я знаю, що ти забереш мене у кращий зі світів.

І з єдиним глибоким видихом вона опустила голову в унітаз, вичекала мить, доки її подих виходив із бульбашками — і вдихнула.

Супроти власної волі, відчувши, як ніздрі заповнює вода, жінка висмикнула обличчя. Вона занурювала його знов і знов, але раптом захлинулася… її знудило… і на цей звук прибігла непрохана підмога.

Охоронці відвели її до лазарету. Дізнавшись, що з нею все буде гаразд, її знову помістили до камери під суворий нагляд.

Вона плакала. Прагла померти в той спосіб, який обере сама, а не на електричному стільці. О, милостивий Боже, тільки не на електричному стільці. Клавдія не хотіла, щоб зголили її довге чорне волосся, прив’язали її до стільця й пустили крізь тіло високу напругу.

Усе життя вона була проти смертної кари — і тепер знала, що мала рацію.

Розділ п’ятий

1

У суботу 6 травня 1978 року, за майже два місяці після арешту та ув’язнення Клавдії, «Колумбус Сітізен-Джорнел» закріпив за п’ятьма жорстокими вбивствами назву:

«УБИВСТВА 22 КАЛІБРУ»

Їм були присвячені дві статті на першій шпальті.

Одна подала слова Гаррі Беркемера, шерифа округу Франклін:

— Очевидно, навколо розгулює якийсь божевільний душогуб. Боюся, що ми матимемо ще кілька вбивств.

Беркемер зазначив, що детективи поліції трьох сусідніх округів, де були скоєні ці вбивства (округи Франклін, Фейрфілд і Лікінґ), не змогли отримати від інформаторів жодних зачіпок.

— Усе дуже тихо, — повідомив він. — На вулицях нічого не кажуть…

Друга стаття досліджувала причетність Клавдії:

ЧИ ВОЛОДІЄ ВОНА РОЗГАДКОЮ П’ЯТИ СМЕРТЕЙ?

Розгадка п’яти або більше жорстоких убивств може бути замкнена у втомленій і збентеженій свідомості Клавдії Ілейн Яско.

При всій очевидності того, що вона помилялась, кажучи помічникам шерифа, нібито двоє людей [Новатні та Політіс] причетні до вбивства Роберта «Мікі» Маккена та його матері й дівчини, помічники шерифа вважають, що вона мала бути присутньою при скоєнні вбивств.

— Дивно все те, що відомо їй про вбивства в Маккена, — стверджує Беркемер. — Вона вам щось каже, і ви вважаєте це брехнею, але повертаєтесь до фотографій із місця злочину й розумієте, що помилились, а вона мала рацію…

— Вона — загадка, — визнає шериф Беркемер.

Деякі посадовці повідомили репортерам, що й надалі мають намір утримувати її й судити за вбивство за обтяжувальних обставин. Інші посадовці зазначили, що — оскільки її детальні знання про місце вбивства були широко оприлюднені та оскільки вбивці досі на волі — звільнити жінку під заставу тепер було б однаково, що винести їй