Читати книгу - "Книга про причини"

22. Буття ж, котре після вічності й понад часом, — то душа, бо вона [перебуває] на межі: нижче за вічність, але понад часом.

23. Et significatio quod causa prima est ante aeternitatem ipsam, est quod esse in ipsa est acquisitum.

24. Et dico quod omnis aeternitas est esse, sed non omne esse est aeternitas. Ergo esse est plus commune quam aeternitas. Et causa prima est supra aeternitatem, quoniam aeternitas est causatum ipsius.

25. Et intelligentia [apponitur vel] parificatur aeternitati, quoniam extenditur cum ea; et non alteratur neque destruitur.

26. Et anima annexa est cum aeternitate inferius, quoniam est susceptibilior impressionis quam intelligentia, et est supra tempus, quoniam est causa temporis.

27. Omnis anima nobilis tres habet operationes; [nam ex operibus eius est] operatio animalis et operatio intellectibilis et operatio divina.

28. Operatio autem divina est quoniam ipsa parat naturam cum virtute quae est in ipsa a causa prima.

29. Eius autem operatio intellectibilis est quoniam ipsa scit res per virtutem intelligentiae quae est in ipsa.

30. Operatio autem eius animalis est quoniam ipsa movet corpus primum et omnia corpora naturalia, quoniam ipsa est causa motus corporum et causa operationis naturae.

31. Et non efficit anima has operationes nisi quoniam ipsa est exemplum superioris virtutis.

23. А доказом того, що перша причина передує навіть вічності, є те, що й у вічності буття — набуте.

24. І стверджую, що всяка вічність є буття, але не всяке буття є вічність; отож буття — це щось загальніше, ніж вічність, бо вічність спричинена ним.

25. А ум — прилеглий до вічності й рівний їй, бо співпротяжний із нею і ні не змінюється, ні не знищується.

26. А душа пов'язана із вічністю знизу, бо вона сприйнятливіша до вражень, аніж ум; і є над часом, бо вона — причина часу.

27. Всяка благородна душа має три чини: до її діл належить чин душевний, чин умоглядний і чин божественний[101].

28. Божественний чин — у тому, що вона уладнує природу тією силою, яка в ній від першої причини.

29. Її умоглядний чин — у тому, що вона пізнає речі[102] через силу ума, яка є в ній.

30. Її душевний чин [тобто такий, що надає життя, оживлює] — у тому, що вона рухає перше тіло і всі природні тіла, бо вона — причина руху тіл і причина чину природи.

31. І душа виконує ці чини лише тому, що сама є відображенням вищої сили.

32. Quod est quia causa prima creavit esse animae mediante intelligentia, et propter illud facta est anima efficiens operationem divinam.

33. Postquam ergo creavit causa prima esse animae, posuit eam sicut [stramentum] intelligentiae in quod efficiat operationes suas.

34. Propter illud ergo anima intellectibilis efficit operationem intellectibilem. Et quia anima suscipit impressionem intelligentiae, facta est inferioris operationis quam ipsa in impressione sua in id quod est sub ipsa.

35. Quod est quia ipsa non imprimit in res nisi per motum, scilicet quia non recipit quod est sub ea operationem eius nisi ipsa moveat ipsum. Propter hanc ergo causam fit quod anima movet corpora; de proprietate namque animae est ut vivificet corpora, quando influit super ea virtutem suam, et directe producit ea ad operationem rectam.

36. Manifestum est igitur nunc quod anima habet tres operationes, quoniam habet virtutes tres: scilicet virtutem divinam et virtutem intelligentiae et virtutem eius essentiae, secundum quod narravimus et ostendimus.

37. Prima rerum creatarum est esse et non est ante ipsum creatum aliud.

32. А все тому, що перша причина сотворила[103] буття душі за посередництвом ума, і завдяки цьому душа стала діяльною в божественному чині.

33. Коли ж перша причина сотворила буття душі, то поклала її наче підкладку для ума[104], щоб той учиняв на ній свої діяння.

34. Саме тому умоглядна душа здійснює[105] умоглядний чин; та оскільки душа прийняла відбиток ума, то набула нижчого чину, відбиваючись у тому, що попід нею.

35. А це тому, що сама вона накладає відбиток на речі лише через рух, тобто: те, що попід