Читати книгу - "Книга про причини"

нею, приймає її чин лише тоді, коли вона рухає його. З цієї-то причини й стається, що душа рухає тіла, адже душі властиво животворити тіла, коли впливає на них своєю силою і прямо провадить їх до правильного чину.

36. Тепер очевидно, що душа має три чини, бо має три сили, а саме: силу божественну, силу умову і силу власної сутності, як ми й розповіли та показали.

IV

37. Перша зі створених речей — буття, і перед ним нічого іншого не сотворено[106].

38. Quod est quia esse est supra sensum et supra animam et supra intelligentiam, et non est post causam primam latius neque prius creatum ipso.

39. Propter illud ergo factum est superius creatis rebus omnibus et vehementius unitum.

40. Et non est factum ita nisi propter suam propinquitatem esse puro et uni et vero in quo non est multitudo aliquorum modorum.

41. Et esse creatum quamvis sit unum tamen multiplicatur, scilicet quia ipsum recipit multiplicitatem.

42. Et ipsum quidem non est factum multa nisi quia ipsum, quamvis sit simplex et non sit in creatis simplicius eo, tamen est compositum ex finito et infinito.

43. Quod est quia omne quod ex eo sequitur causam primam est «achili» [id est] intelligentia, completa et ultima in potentia et reliquis bonitatibus.

44. Et formae intellectibiles in ipso sunt latiores et vehementius universales. Et quod ex eo est inferius est intelligentia iterum, verumtamen est sub illa intelligentia in complemento et virtute et bonitatibus. Et non sunt formae intellectibiles in illa ita dilatatae sicut est earum latitudo in illa intelligentia. Et esse quidem creatum primum est intelligentia totum, verumtamen intelligentia in ipso est diversa per modum quem diximus.

45. Et quia diversificatur intelligentia, fit illic forma intellectibilis diversa. Et sicut ex forma una, propterea quod diversificatur, in mundo inferiori proveniunt individua infinita in multitudine, similiter ex esse creato primo, propterea quod diversificatur, apparent formae intellectibiles infinite.

38. Це тому, що буття — понад чуттям, і понад душею, і понад умом; і після першої причини немає нічого сотвореного обширніше і раніше за нього.

39. Через це воно постало вище за всі сотворені речі й у потужнішій єдності.

40. І постало таким не інакше, як через свою близькість до чистого, єдиного та істинного буття, у якому в жоден спосіб немає множинності.

41. А от сотворене буття, хоч і єдине, проте помножується, адже приймає множинність.

42. Але й воно стає множиною лише тому, що, хоча й просте і немає серед творінь простішого за нього, все ж складається із скінченного і нескінченного.

43. Це тому, що все, що з нього іде за першою причиною, є «ахілі», тобто ум, довершений і остаточний у могутності та інших благах.

44. І умоглядні форми, що в ньому, — універсальніші й більшою мірою всеосяжні. І те нижче, що з нього, — знову ж таки ум; проте воно — нижче, ніж той ум, за повнотою, силою і благами; і умоглядні форми у ньому не такі універсальні, як у тому умі. І хоча перше творіння все є умом, та все ж у ньому є різний ум у той спосіб, про який ми мовили.

45. І оскільки ум урізноманітнюється, то й умоглядна форма в ньому постає різноманітною; і як з однієї форми, оскільки вона урізноманітнюється, у нижчому світі походить незліченна множина індивідів, подібно ж і з першого сотвореного буття, оскільки воно урізноманітнюється, з'являються незліченні умоглядні форми.

46. Verumtamen, quamvis diversificentur non seiunguntur ab invicem, sicut est seiunctio individuorum.

47. Quod est quoniam ipsae uniuntur absque corruptione et separantur absque seiunctione, quoniam sunt unum habens multitudinem et multitudo in unitate.

48. Et intelligentiae primae influunt super intelligentias secundas bonitates quas recipiunt a causa prima, et intendunt bonitates in eis usque quo consequuntur ultimam earum.

V

49. Intelligentiae superiores primae, quae sequuntur causam primam, imprimunt formas secundas, stantes, quae non destruuntur ita ut sit necessarium iterare eas vice alia. Intelligentiae autem secundae imprimunt formas declines, separabiles, sicut est anima.

50. Ipsa namque est ex impressione intelligentiae secundae quae sequitur esse creatum inferius.

51. Et non multiplicantur animae nisi per modum quo multiplicantur intelligentiae. Quod est quia esse animae iterum habet finem, sed quod ex eo est inferius est infinitum.

52. Igitur animae quae sequuntur «alachili» [id est] intelligentiam, sunt completae, perfectae, paucae declinationis et separationis; et animae quae sequuntur esse inferius sunt in complemento et declinatione sub animabus superioribus.

53. Et animae superiores influunt bonitates, quas recipiunt ab intelligentia, super animas inferiores.

54. Et omnis anima recipiens ab intelligentia virtutem plus, est super impressionem fortior, et quod impressum est ab ea est fixum, stans, et est motus eius motus aequalis, continuus. Et illa