Читати книгу - "Особисті кордони. Керівництво зі спокійного життя без травм і комплексів, Надра Гловер Тавваб"

без них ми приречені на постійні страждання. Просто неможливо підтримувати здорові стосунки з іншою людиною, не кажучи, що є для нас прийнятним, а що ні. Якщо ми не візьмемо на себе відповідальність за особисті кордони в наших стосунках, то можна не сумніватися в тому, що інша людина встановить свої кордони, і це змусить нас коритися її правилам — і лише її правилам.

У шостому розділі я продемонструю, як чітко встановлювати особисті кордони, але усвідомте: якщо ви не сказали комусь, які у вас межі прийнятного, ця людина не може цього знати. Люди не можуть відповідати вимогам, про які ми ніколи не казали. Особисті кордони — це аж ніяк не невисловлені правила.

 

Особисті кордони — це аж ніяк не невисловлені правила.

 

Невисловлені особисті кордони невидимі. Їх часто виправдовують фразами на кшталт: «Мали б самі розуміти!» або «Виходячи зі здорового глузду, це очевидно». Утім, здоровий глузд ґрунтується на нашому життєвому досвіді, він не однаковий для всіх. Саме тому так важливо говорити, а не виходити з того, що люди усвідомлюють наші очікування від стосунків. Ми маємо доносити до інших наші межі прийнятного і брати на себе відповідальність за їх дотримання.

Стосунки, які могли б бути здоровими, часто стають нездоровими через пористі або жорсткі особисті кордони. Ми або занадто суворо ставимося до інших, або даємо іншим повну свободу дій, не встановлюючи жодні межі прийнятного. Такі сценарії призводять до однобоких стосунків, у яких лише одна людина бере на себе більшу частину роботи над стосунками.

А от здорові стосунки формуються між двома людьми, які обопільно підтримують одне одного. (Стосунки між бать­ками та дітьми — це єдиний випадок, коли однобокі стосунки доречні.)

Власне, стосунки без особистих кордонів — дисфункціональні, суперечать вимогам розуму, і їх важко підтримувати. Зазвичай вони ґрунтуються на припущенні, що станеться щось «чарівне», що все змінить. Проте надія на те, що наші стосунки раптом самі собою поліпшаться, м’яко кажучи, примарна.

Без особистих кордонів у стосунках ми не можемо піклуватися про себе здоровим чином. Ба навіть більш, більшість людей без здорових меж прийнятного вважає, що піклуватися про себе — це егоїстично, тому вони жахливо себе почувають, коли намагаються так вчинити. Вони вірять, що піклуванням про себе шкодять іншій людині. Спроби подбати про себе викликають почуття провини, адже таким людям здається, що інші страждатимуть без їхньої допомоги.

У таких стосунках ми граємо роль того, хто завжди допомагає. Ми хвилюємося за іншу людину і не віримо, що вона здатна подбати про себе без нашої підтримки. Розпорошуємо увагу, адже повсякчас намагаємося встановити баланс між потребами багатьох людей і власними. Навіть коли намагаємося зосередитися на собі, ми все ще думаємо про ­інших та ухвалюємо рішення під впливом того, що ці люди можуть подумати.

Без особистих кордонів стосунки зазвичай добігають кінця, або нам набридає, що з нами так погано поводяться. Іноді ми так довго миримося з поганим ставленням, що в якусь мить розуміємо, що не можемо більше терпіти. І потім, позаяк ми ніколи чітко не говорили про своє невдоволення, інша людина неабияк приголомшена, дізнавшись, як сильно ми страждали.

Коли ми чітко висловлюємо власні очікування, кажучи: «Мені потрібно, щоб ти ___», — дізнаємося, хто готовий дотримуватися наших потреб та бажань, а хто ні.

Чи розуміють люди, з якими ви перебуваєте у стосунках, якого поводження ви прагнете? Як ви самі поводитесь із собою? Інші багато можуть дізнатися про вас, дивлячись на ваше ставлення до себе. Люди відчувають ваш брак самооцінки або потребу у схваленні, коли бачать, як ви говорите самі із собою та про себе і як ваше ставлення до себе виявляється у поведінці. Будьте добріші до себе, адже люди у вашому житті дивляться на вас. І це не означає, що в когось є право погано з вами поводитися.

 

Поширені відчуття, які виникають, коли ми не встановлюємо особисті кордони

 

Коли ви кажете «так», і при цьому вам хочеться сказати «ні», у вашому тілі виникає відчуття невідповідності. Коли ви дозволяєте іншим скористатися вами, то відчуваєте, що з вашим тілом щось не так. І коли ви проти власної волі щось віддаєте іншим, це відчувається в тілі.

Таким чином, якщо навчитися звертати увагу на власне тіло, воно підкаже вам, коли потрібно встановити особисті кордони: може, ви зітхаєте, перш ніж взяти слухавку, коли хтось телефонує? Або відчуваєте бажання уникати певної людини? Або вагаєтеся, перш ніж погодитися? Крім того, ви можете відчувати тяжкість у шлунку, біль у плечах, шиї чи скронях. Коли ви навчитеся усвідомлювати ваші індивідуальні вияви, то побачите, як часто відмовляєтеся від власних потреб, щоб комусь догодити або подбати про інших.

Коли люди не встановлюють особисті кордони, вони зазвичай відчувають такі емоції, як: обурення, злість і фрустрацію. Ось декілька найпоширеніших причин виникнення цих емоцій у стосунках:

• Ви відчуваєте, що вас не чують.

• Ви встановили межу прийнятного, але не отримали бажаного результату.

• Ви погоджуєтесь зробити щось, чого не хочете.

• Ви відчуваєте, що вами скористалися.

• Ви уникаєте встановлення особистих кордонів.

 

 

Проаналізуймо кожну з цих емоцій трохи докладніше.

 

Обурення

 

Підґрунтям для обурення є розчарування. Потім до розчарування додаються злість та страх. Оскільки обурення часто незручно