Читати книгу - "Особисті кордони. Керівництво зі спокійного життя без травм і комплексів, Надра Гловер Тавваб"

визнавати та висловлювати, багато хто спростовує, що взагалі його відчуває. Такі люди зазвичай виражають обурення пасивно-агресивним чином. Замість того щоб визнати: «Я відчуваю обурення», — натякають на це відчуття, удаючися до однослівних або ухильних відповідей у розмові. Крім того, вони можуть уникати людину, яка їх образила, або знецінювати вплив образливої поведінки. Ці люди виходять з того, що їхній співрозмовник просто здогадається, чому вони засмутилися.

 

Злість

 

Злість — це почуття недоброзичливості або роздратування, яке може бути спрямоване як всередину, так і назовні. Коли злість має внутрішнє спрямування, люди з нездоровими особистими кордонами вдаються до негативних відгуків про себе, самосаботажу5, самозвинувачень та виявів низької самооцінки. Не звинувачуючи інших, ми натомість злостимося самі на себе. Це часто призводить до тривожності, депресії та інших психічних розладів.

А от злість, спрямована на інших, часто виглядає як звинувачення без особистої відповідальності, істерики (коли доросла людина кричить, лається, шаленіє, ридає, ламає речі, вдається до вербального насильства) або цілком апатичне ставлення до інших.

Злість, спрямована як на себе, так і на інших, може негативно впливати на стосунки.

 

Фрустрація

 

Фрустрація — це стан розчарування, який виникає, коли ми не можемо досягти мети або задовольнити свою потребу, тобто коли ми намагаємось щось зробити та відчуваємо, що нам це не вдалося. Наприклад, припустімо, що ви наважилися встановити певну межу прийнятного і сказати про неї співрозмовнику, аж раптом виявилося, що він цієї межі не до­тримується. Така ситуація, безумовно, викличе фрустрацію. Коли ми відчуваємо розчарування після висловлення власних очікувань, то можемо сказати щось на кшталт: «Та вони мене все одно не послухають» або «Ну я намагався, але ж не спрацювало!» Фрустрація призводить до втрати як надії, так і мотивації.

Але відчуття фрустрації — це не причина, щоб припинити спроби встановити особисті кордони. Для цього процесу потрібна наполегливість. Існує багато причин, з яких ваші слова могли не спрацювати. Ось лише декілька з них:

• Співрозмовник не був готовий вас почути.

• Співрозмовник неправильно вас зрозумів, бо ви не наполя­гали на дотриманні встановленої вами межі прийнятного.

• Ви самі не дотримувалися встановлених вами меж, тому люди не зрозуміли, що ви ставитеся до цього серйозно.

• Ви звернулися до співрозмовника з проханням, але насправді не встановили межу прийнятного.

Якою б не була причина, ви можете спробувати знову. Не дозволяйте фрустрації втримувати вас від задоволення потреб.

 

Що ми робимо, щоб уникнути встановлення особистих кордонів

 

Переїзд

 

«Я щойно змінив місце проживання, щоб до мене більше не зверталися з проханнями», — декілька разів чула цю фразу від клієнтів у своєму офісі. Здається, що легко все виправити, просто звинувативши іншу людину і переїхавши кудись якомога далі від неї, але — майже безумовно — невдовзі виявиться, що ви почали формувати нові стосунки з тими ж проблемами з особистими кордонами. Крім того, завдяки технологіям нас легше спокусити на продовження емоційної та фінансової підтримки навіть на відстані. Ми можемо зателефонувати та поспілкуватися або обмінятися повідомленнями, не витрачаючи на це багато грошей. Залежно від того, де ми оселилися, інша людина може раптово до нас приїхати. Відстань не завжди позбавляє нас цієї проблеми, тому фізична зміна місця проживання — це не відповідь. Потрібні психологічні зміни, а потім — зміни у поведінці, щоб вона відповідала нашим висловленим потребам.

Правда в тому, що нездорові особисті кордони переслідуватимуть вас, куди б ви не подалися, допоки не навчитеся висловлюватися про межі прийнятного.

 

Плітки

 

Ось визначення «пліток»:

• Це спрямовані на шкоду розмови про інших людей, під час яких цих людей засуджують.

• Це висловлення «за спиною» людини, яка обговорюється.

Замість того щоб встановити чітку межу прийнятного, ми часто вдаємося до пліток як способу боротьби з фрустра­цією. Але і плітки тут не допоможуть, а лише призведуть до більшого обурення. Вони аж ніяк не покращать стосунки та не усунуть поведінки, яка нам заважає.

 

Скарги

 

Якщо ми будемо скаржитися іншим, це не виправить наші нездорові особисті кордони. Як і з плітками, скарги — це ще один спосіб упоратися з фрустрацією. Утім, коли ми скаржимося, то зазвичай перебираємо роль жертви, наприклад, кажучи: «Чому всі так багато від мене очікують? Мій чоловік знає, що мені потрібна допомога, але ніколи її не пропонує. Я не розумію, чому люди не можуть самі щось зробити».

Крім того, що скарги не усувають проблеми, вони ще й посилюють обурення (так само, як і плітки). Висловлюючи невдоволення, ми відчуваємо ще сильніші розчарування та роздратування. Скарги посилюють нашу впевненість у тому, що це інші люди шкодять нам. Ми не замислюємося над тим, що саме ми дозволяємо подібну поведінку, не встановлюючи чітких особистих кордонів.

 

Уникання

 

«Придбавши нову автівку, я не хотіла казати іншим людям, що не дозволю