Читати книгу - "Вічність у серці , Mira"

4
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 15 16 17 ... 22
Перейти на сторінку:
16Глава 16: Випробування на горизонті

Літо набирало обертів, і кожен день був для Софії та Микити новим відкриттям. Вони не відчували нудьги, навіть коли проводили час у спільних розмовах або тиха прогулянка парком ставала найкращим моментом дня. Їхні стосунки розцвітали, але з кожним днем розуміння того, що попереду можуть бути нові труднощі, також ставало все чіткішим.

Одного теплого ранку, коли вони сиділи на лавці біля озера, Микита раптово виглядав дещо задумливим. Він мовчав більше, ніж зазвичай, що для нього було незвично.

— Що сталося? — запитала Софія, доторкнувшись до його руки. — Ти не такий, як зазвичай.

Микита подивився на неї, його очі блищали, але в них була якась прихована тривога.

— Це нічого, — відповів він швидко, намагаючись посміхнутися, але це не допомогло приховати занепокоєння в його голосі. — Просто… є речі, які я не можу сказати.

Софія нахмурила брови і трохи нахилилася до нього, готова почути більше.

— Микито, ти знаєш, що між нами немає таємниць. Ми пройшли через стільки, що я хочу, щоб ти відкрився мені. Що відбувається?

Микита мовчав ще кілька секунд, а потім, зібравши всю свою сміливість, промовив:

— Я отримав пропозицію. Ти знаєш, що мій батько завжди хотів, щоб я зайняв його місце в компанії. Вони пропонують мені підвищення, щоб я став генеральним директором. Це шанс, який я не можу просто так ігнорувати… Але це також означає, що я повинен залишити це місто, залишити тебе.

Софія здивувалась, і в її серці з'явилася тривога. Її розум відмовлявся сприймати це як реальність.

— Що ти маєш на увазі? — запитала вона, намагаючись зібрати думки. — Ти збираєшся поїхати?

Микита зітхнув і підняв погляд, спостерігаючи, як її очі заповнюються сумом. Це було боляче.

— Я не хочу, але це те, що від мене очікують. Мені доведеться залишити місто, залишити тебе, якщо я прийму цю пропозицію.

Софія відчула, як її серце зупиняється. Всі їхні плани, всі мрії — все це може раптово розсипатися.

— А як же ми? — її голос звучав тихо, але в ньому був біль. — Ти хочеш покинути все це через роботу?

Микита вкладав усю свою душу в слова, але це не полегшувало її біль.

— Я не хочу, але не можу відмовитись. Це моя родина, їхні очікування. Моя кар'єра. Я б міг залишитись, якщо б це було простіше, якщо б ти була готова жити зі мною, де б я не був.

Софія знала, що не може змусити його залишити все заради неї, і її серце билося болісно, адже вона бачила, як він розривається між своїми мріями і почуттями до неї. Вона не могла просити його відмовитись від цієї можливості.

— Ти хочеш, щоб я поїхала з тобою? — запитала вона, намагаючись приховати біль за питанням.

Микита сумно знизав плечима.

— Я б хотів, щоб ти була зі мною, але я не можу просити тебе кинути все — твоє життя, твої мрії — заради мене.

Софія була впевнена, що не може забути те, що вони створили разом. Але реальність була жорстокою. Вона змушена була прийняти важке рішення.

— Я не можу змусити тебе вибирати, Микито. Я люблю тебе, але якщо це твій шлях, я буду підтримувати тебе. Ти маєш право на своє щастя, і я теж маю право на своє.

Її голос тремтів, але в його словах була твердість. Вона знала, що ця розлука може стати тим випробуванням, яке вони не зможуть подолати. Однак її серце було готове відпустити його, навіть якщо це означало біль.

Микита притягнув її до себе, його обійми були теплими і сильними, і в їхньому серці обоє відчували, як важко це буде. Вони просто мовчали, розуміючи, що ця ніч не буде останньою, але вона залишить свій слід у їхніх душах.

— Ми знайдемо спосіб, — сказав Микита, коли вони відвели один від одного погляди. — Я не знаю, як, але ми знайдемо. Ти значиш для мене більше, ніж все інше.

Софія глибоко вдихнула, відчуваючи, як біль у її грудях наростає. Вона любила його більше за все, і ця любов була такою сильною, що готова була пожертвувати своїми власними прагненнями заради нього.

— Я буду чекати, — сказала вона з усмішкою, хоч і знала, що цей момент навряд чи мине без слідів.

Так, це було важке випробування для них обох. Але в серці Софії горіла надія, що навіть коли шляхи розходяться, справжня любов може витримати будь-яке випробування.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 15 16 17 ... 22
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вічність у серці , Mira», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вічність у серці , Mira"