Читати книгу - "Попіл і Світло, Кіра Найт"

Глава 12. Маєток Фого

Кіра забрела в номер готелю, і просто сіла на підлогу. Потягнувшись за рюкзаком, вона сама вколола собі отруту василіска в руку, від чого голосно загарчала і переполошила хлопців, сидячих в машині на вулиці, сама цього не знаючи. Ті увірвалися в її номер менше ніж за хвилину і побачили дівчину на підлозі в тому ж бойовому спорядженні, забрудненому кров'ю, а з носа стікали два струмки чорної рідини. Кіра підняла на них незрячі очі і постаралася м'яко посміхнутися.

— Привіт, Азуріане… - прошепотіла вона і вирубилася.

Перезирнувшись, Пауло із Елом прийняли рішення оглянути номер і забрати Кіру в маєток Фого.

 

Кіра прокинулася на м'якому ліжку, дбайливо вкрита пледом і так само дбайливо одягнена в один із своїх пенюарів. Так стоп! 

Я точно пам'ятала як відключилася у броні! Ну отримають у мене, збоченці хрінові!

Вставши і швидко оглянувши кімнату я знайшла складені речі і тихенько переодяглася. Тільки я встигла втиснути свою попу в шорти, як двері в кімнату, в якій я спала, відчинилися і з’явився Ел.

— Кіро, як ти?! - стурбовано спитав хлопець, підбігши до мене. - Навіщо ж ти встала, ти надто слабка… - він так мило і дбайливо стиснув мою руку, що на мить я навіть усміхнулася.

— Ел, миленький.. - я провела пальчиками по його обличчю. Після чого різко схопила за мочку вуха і нахилила до себе, боляче стискаючи. Хлопець все ж був вищий за мене на півтори голови. - Знаєш що буває з тими, хто вкладає дівчину в одному одязі, а прокидається вона в іншому? - прошипіла я.

— Що ж? - сміючись запитав хлопець, ніби його абсолютно не бентежило становище, в якому він опинився.

Різко видихнувши я взяла Ела за опуклу область у штанах і стиснула.

— Воу, воу, гаразд, зрозумів! - хлопець вирівнявся і примирливо підняв руки. - Не гарячкуй, тебе переодягав не я.

— А хто? - процідила я, вже відчуваючи що злість зігнати треба на комусь, і цей хтось скоро знайдеться.

— Це Марі. - фенікс опустив руки і знизав плечима. - Сказала, що не добре, щоб ти відновлювалася у важкому спорядженні.

Задумавшись, я пару секунд дивилася в очі хлопцеві, після чого кивнула, зрозумівши, що це правда. Після мого кивка Ел помітно видихнув і став веселішим.

— Наступне питання, Азуріане. - я потерла перенісся. - Ви з готелю мене нахріна забрали, чортяки ви недогорілі?!

— Кіра… прояви хоч краплю поваги.. – я помітила, що терпіння у хлопця далеко не вічне. - Ти все ж таки гостя в моєму домі!

— Ах гостяяяя… - протягнула я і тицьнула тонким пальчиком у груди хлопцю. – Гості за своїм бажанням приходять зазвичай! А ти викрадач і ... і ... - "назви його збоченцем" підкинула думку вражена гордість. - І збоченець!

— Кірочка ... - губи хлопця раптом розтяглися в хижій посмішці і я побачила його ікла. - Ти не знаєш мене, і не уявляєш яким збоченцем я можу бути! - він облизнув губи і притис мене до стіни, від чого перехопило подих.

Знав би він, як перехоплювало подих від його усмішки, його дотиків, його рук і його сили… Я нервово проковтнула і постаралася опустити очі.

— Відпусти… – тихо попросила я.

— Ммм ... - він ніжно взяв двома пальцями мене за підборіддя і підняв обличчя, зазирнувши у вічі. - А чарівне слово?

Я струснула головою і за пару секунд вже утримувала Ела у больовому захваті.

— Відпусти! - гарчав він, вириваючись, але я добре тримала упор і затиснула йому больові точки.

— Мммм ... - я мило посміхнулася. - Еле, а чарівне слово?

Неймовірно швидким рухом мене перекинули через плече і кинули на підлогу. Стоячи наді мною, Ел важко дихав, а очі в нього горіли вогнем.

— Я тебе зараз знову на лікарняний відправлю! - тихо прогарчав хлопець, стискаючи і розтискаючи кулаки, явно намагаючись заспокоїтись.

Акуратно піднявшись, я стала перед Елом на повний зріст і ніжно провела пальчиками по його обличчю. Заспокоюючись, хлопець заплющив очі, притулившись щокою до моєї долоні, на що я тільки посміхнулася. Всі вони такі.. кожного, бляха разу. Відкинувши цю думку і притягнувшись ближче, я ніжно доторкнулася своїми губами до шиї Ела і почала підніматися вище, цілуючи його, облизуючи… а потім добряче вкусила.

— Уй! Сука! - він на автоматі дав мені сильний ляпас по попі, а моя пам'ять підкинула мені ту нічь в клубі Unholy, від чого я застогнала від задоволення, але поспішно зупинилася.

Поглянувши на Ела я помітила, що він дивиться на мене округлими і здивованими очима, але майже відразу двері в кімнату знову відчинилися і зайшов Пауло.

 

Азраель

Чорт, може я божеволію?! Може я надто хочу її, хочу її мати і відчувати кожне биття її серця… А може і вона… Чорт, ні! На ту вечірку не так просто дістати запрошення та бронюються вони задовго до заходу.

Але скільки ж разів він чути цей стогін уві сні.

І як же невчасно, сволота, увійшов Пауло!

Я тихо вилаявся валірійською, після чого зловив на собі незадоволений погляд Пауло і тихо на нього загарчав.

— Кіро, що ти робиш з моїм братом? - цей негідник звернувся до дівчинки і розсміявся.

— Все, що захочу. - Кіра, солодко потягнувшись і сексуально вигнувшись, усміхнулася Паулу, за що мені відразу захотілося вбити одного, і жорстко покарати другу.

— Ходімо, погодуємо тебе. - брат, усміхаючись, підійшов до нас, взяв Кіру за плече і м'яко повів її до дверей, усміхаючись, але коли кинув на мене ще один важкий погляд, обличчя його було серйозне.

Він правий, я мушу взяти себе в руки. Ми занадто багато не знаємо про цю дівчину. Чорт забирай, ми абсолютно нічого про неї не знаємо!

Я струснув головою і швидко вийшов слідом.

Кіра йшла попереду, ніби для неї це була екскурсія, бо вона постійно зупинялася, крутила головою, питала про картини та зброю на стінах, про обладунки на спеціальній підставці, після чого раптом зупинилася біля головного святилища нашого будинку і, опустивши голову, сумно посміхнулася. .

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍