Читати книгу - "Всесвіт Початок, Вадим Мороз"

— Костянтин, я лише намагаюся знайти першу опору в вашому житті після нещодавніх подій, щоб ви почали покроково будувати своє нове життя. Чесно кажучи, я неодноразово бачив, як у схожих ситуаціях людина починала нові стосунки або навіть брала дитину з дитячого будинку. Це я вам кажу не як лікар-психолог, адже я вже розумію ваш інтелектуальний розвиток.

— Нове життя? Серйозно, док? Ми — ті, хто ми є. Те, що ми збудували за роки у власному мозку, наше минуле, справжнє, будується на цьому. Про яке нове ви говорите, док? Хоча мені байдуже, я нарешті зрозумів, що ви намагаєтеся зробити, але мені це не цікаво. У мене — інший шлях, далекого від вашого цирку.

— Ви, напевно, вважаєте, що весь світ проти вас. Ваші почуття можуть зруйнувати ваше життя, якщо ви зупинитеся на події, яка сталася. Гадаю, краще буде призначити вам додаткове лікування та обстеження. Також я вважаю, що наразі ви не здатні повернутися до життя. Що ж, для першого сеансу, мабуть, досить.

Костянтин не стримався і піднявся.

— Досить,  з мене досить. Знаєте, в чому ваша проблема, докторе? Ви — розумна людина, й, мабуть, прочитали багато книг за своєю спеціальністю, але ви не бачите загальної картини. Ваш нарцисизм заважає вам виконувати роботу належним чином. Коли ви зрозуміли, що я не піддаюся вашим методам, ви почали використовувати свою владу і статус, який вам, начебто, надає ваша освіта, щоб хоча б якось вплинути на мене. Ваша реверсивна психологія побудована хибно. Більше того, ви просто не чуєте, що я вам відповідаю. Ви будуєте наше спілкування лише на питаннях, намагаючись витягти з мене якусь негативну зачіпку, яка потягне за собою ланцюгову реакцію. Ви прагнете тиснути статусом і владою, щоб нав’язати стандартне мислення, мовляв, я повинен повернутися до роботи, сплачувати податки, завести сім'ю та дітей, щоб моя рутина складалася з добування ресурсів. Адже саме за ці ресурси ви тут сидите.

Ваша робота — повернути людину до кола догмату: грошової економіки, релігії, пірамідальної системи управління, досягнень, визнання соціуму. Невже все настільки погано, що вас більше нічому не вчать? Подивіться, Йосипе, більшість людей аморальні: зраджують один одного, влаштовують війни заради збагачення, статусу та коштів, вбивають один одного. Людство навіть не розуміє, що ми всі в одному човні посеред безкінечного океану.

Чи розчарований я в системах? Так. Чи відчуваю біль від втрати близьких? Так. Чи відчуваю провину за події у власному житті? Так. Але я люблю своє життя і дуже його ціную, несу повну відповідальність за нього і за те, що мене оточує. Чи бажаю я дітей, дружину? Так. Але не для того, щоб ми всі були в кайданах невидимої з самого народження тюрми і стали рабами для тих, кого називають "обраними". Називайте це, як забажаєте.

Та дивлячись на те, що суспільство побудувало за останні три тисячі років, назвати це нормальним суспільством із цінностями та принципами я не можу. У мене лише одне питання до всіх, і до вас також: ви геть хворі на всю голову?

Мене це не здивує, судячи з того, що я бачу у вашому кабінеті та з ваших нарцисичних нахилів. Ви хочете, щоб усе у вашому житті було так, як вам заманеться. У вас і в особистому житті, напевно, чимало проблем. Наприклад, дружина, яка пішла від вас, як у вас справи з нею, Йосип, знаєте, Йосипе, не дивно, що в нашому суспільстві виростають такі "обранці", які керують державою і влаштовують війни судячи з вашої компетентності

Костянтин підійшов впритул до Йосипа і нахилився до нього.

— Ім’я у вас гарне, пане Йосипе. Якщо я не помиляюся, воно походить з єврейських коренів і означає "примножити". Тільки ти сам обираєш, що будеш примножувати, Йосипе. Я дуже поважаю єврейський народ, у ньому багато мудрих людей. Не керуйся владою та грошима, бо ти втрачаєш зв’язок зі своїм народом і з собою. І припини підглядати за дітьми, бо це для тебе скінчиться дуже погано!

— Ти... Ти... Йди геть з мого кабінету! Звідки в тебе вся ця інформація про мене? Геть! — налякано відповів Йосип.

Йосип підвівся і стрімко вийшов з кабінету, направившись до кабінету лікаря Костянтина.

На дверях кабінету лікаря був напис: "Гайдар Любов Павлівна". В цей час у кабінеті йшла розмова між Адамом і лікарем Костянтина.

— Адаме, зрозумійте, фізичний стан Костянтина в нормі, але його психологічний стан потребує реабілітації.

— Любове, з усією повагою, ви не...

Несподівано двері різко відчиняються, і в кабінет збуджено заходить Йосип, кидає на стіл папери і звертається до головного лікаря:

— Йому не психолог потрібен, а дещо більше, або від нього самого психолога треба! Я навіть не можу це пояснити! У мене немає жодних зауважень! Я беру вихідний!

Після цих слів Йосип гучно зачинив двері й пішов до свого кабінету. Адам повільно повертає голову до лікаря, яка говорить йому:

— Я за двадцять сім років вперше бачу Йосипа в такому стані, — здивовано сказала Любов до Адама.

— Ну, Костянтин дуже змінився останнім часом, — відповів Адам.

— Бажаю вам всього найкращого, пане Адаме. Ось ваша виписка, — додала лікарка, простягаючи йому документи.

Після цього головний лікар вирушила до психолога, а Адам вийшов з кабінету, де його вже чекав Костянтин.

— Поїхали звідси, поки я дійсно не збожеволів, вимовив Костянтин.
— Аггааа.

Після цього Адам та Костянтин вирушили на паркову площу, сіли в автомобіль і поїхали містом додому до Костянтина. Під час дороги Адам звернувся до нього:

— Друже, ти як? Що це, в біса, було?
— Я... Я почуваюся паскудно і спустошено. Щодо психолога, то він йде хибною дорогою. Я помітив деякі деталі і припустив, що його дружина покинула його через певні схильності, які вона нещодавно виявила в ньому, а саме — що він спостерігає за маленькими дівчатами. Загалом, не питай, мені зараз не до цього.
— Ти зовсім збожеволів! А якби ти помилився?
— Ну, тоді я б зараз не сидів у твоїй машині, а їхав би до психіатричної лікарні, звідки мене не скоро б випустили. Тож давай завершимо цю розмову. А ще краще — відвези мене до моргу, де моя дружина. Будь ласка, дуже прошу тебе, без всяких "але", бо це будуть мої останні хвилини з нею.
— Добре, братику, спокійно, Я зроблю, як ти просиш, увійшовши в положення Костянтина, Адам.