Читати книгу - "Королівство Крижаного Полум'я. Частина 1 - Обрана, Svitlana Anosova"

Глава 14: Безсонна ніч

Августа лежала на своєму ліжку, обгорнувшись ковдрою, яка мала захистити її від холоду. Після несподіваного візиту Ервіна її думки були сплутані. Вона довго дивилася в темряву, намагаючись повернутися до сну, але спокій не йшов. 

Ще вчора вона сміялася разом із Ніною, жартувала про потенційних наречених, не знаючи, що її доля вже вирішена. Тоді – весільний бал, свобода, весна… Тепер – холод, самотність і невідоме майбутнє. Вона відчувала себе такою вільною тоді, в ніжно-рожевій сукні, що ідеально підходила до зали, де панувала атмосфера свята і весни. 

Августа на мить заплющила очі, уявляючи голос Ніни, її сміх, її веселі очі, що завжди іскрилися пустощами. Якби вона була тут, то неодмінно жартувала б про драконів і їхні дивні звички. Якби вона була тут… усе було б простішим. Її подруга завжди могла знайти слова, щоб заспокоїти або підняти настрій. 

Але потім спогади повернулися до сім'ї. Мати, завжди зосереджена й турботлива, шукаючи їхніх маленьких близнюків — Дексана та Вінстона. Брати завжди вигадували якісь витівки, і навіть на такому важливому заході, як бал, вони не змогли втриматися від своїх пустощів. Августа відчула сум за тими спокійними вечорами вдома, коли вони всі були разом. 

Але зараз усе змінилося. Вона в північному замку, далеко від усіх, і має стати дружиною короля-дракона. Її мати стояла в залі, коли портал закрився, і Августа востаннє побачила її погляд – повний страху і болю. Вона знала, що нічого не могла вдіяти. І це було найстрашніше 

Що ж буде далі? – думала вона, вдивляючись у темряву кімнати. Високі стелі, холодні стіни – все тут здавалося чужим. Але чи стане це її домом? Чи вона залишиться тут лише як королева, а не як жінка, якій справді належить це місце? Вона знала, що їхній шлюб змінить усе, і навіть якщо вона не хотіла цього, їй доведеться стати частиною його життя, частиною цього королівства. 

Вона перевернулася на інший бік, намагаючись знайти зручне положення, але думки не залишали її. Її майбутнє було завісою невідомого. Але, як не дивно, у словах Ервіна було щось, що змушувало її відчувати… не спокій, але певну незрозумілу впевненість. Можливо, він не був таким тираном, як вона уявляла спочатку? 

Зрештою, стомлена нескінченними думками, вона заплющила очі, шукаючи порятунку в снах.
 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍