Читати книгу - "Королівство Крижаного Полум'я. Частина 1 - Обрана, Svitlana Anosova"

Глава 15: Сон драконів

Нарешті, після нескінченного кругообігу думок, Августа заснула. Її свідомість занурилася в глибокий і дивний сон, який здавався настільки реальним, що вона могла відчути холод вітру і доторк до землі під ногами. 

Світ перед нею був іншим – не схожим на все, що вона знала. Два величних дракони літали у небі, їхні луски переливалися сонячним світлом, немов саме небо впало на їхні крила. Їхній політ був величним, але в кожному русі відчувалася напруга – ніби вони чекали бурі. Один з них був білосніжний, його очі світилися блакитним полум'ям, а крила здавалося виблискували, немов кришталь. Інший дракон мав сріблясті луски, які здавалося, світяться місячним світлом, а його очі були темними, як нічне небо. 

Августа стояла на пагорбі, зачаровано спостерігаючи. Вони звивалися в небі, мов гігантські захисники, охороняючи край, на якому вона виросла. Але їхній політ був не лише красивим — він був пронизаний тривогою. Вона зрозуміла це, коли побачила, що з темряви з'являються страхітливі монстри. Величезні, химерні істоти, темні, зловісні, вони заполонили все навколо. 

Дракони, не зволікаючи, кинулися на них у запеклому бою. Їхні крики були величними, мов музика, яка заповнювала небо, а їхні удари здіймали бурі вогню та криги. Дракони билися із нечуваною люттю. Їхні крики роздирали небо, удари хвостів здіймали бурі, а крижані і вогняні вихори зустрічали темряву ворогів. Але чим більше вони знищували, тим більше тіней виходило з мороку. Але, попри всю їхню міць, ворогів було занадто багато. 

Августа відчувала кожен удар, кожен змах їхніх крил, кожен напад монстрів, ніби це відбувалося поруч із нею. Її серце стискалося від страху за цих дивовижних істот, що боролися за її рідний край. 

Коли здавалося, що перемога буде втрачена, дракони об'єднали свої сили. Вони здійнялися високо в небо, їхні голоси злилися в один гучний рев, який змусив землю затремтіти. І тоді вони зібрали все своє життя, всю свою магічну енергію, щоб створити щось надзвичайне. 

Прямо перед Августою з’явився великий блакитний кристал – прозорий, сяючий, ніби поглинув саме небо. У його глибинах завмерли ті самі жахливі монстри. Дракони загинули, закривши своїм життям цих тварюк у кристалі, щоб ніхто більше не міг їх звільнити. 

Августа стояла, дивлячись на кристал, і відчувала, як її серце стискається від втрати. Вона відчувала, що дракони віддали своє життя не просто так. Але чому саме цей сон прийшов до неї? Чи могла вона бути частиною цієї історії?. Їхня жертва була неймовірною, і, хоч вона ще не до кінця розуміла значення цього сну, він залишив глибокий слід у її душі.
 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍