Читати книгу - "Аліса на суді Осіріса, Вадим Смикодуб"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Зала заворушилася.
- Це блюзнірство! – обурився птахоголовий бог, зрозумівши, що вона має намір зробити. – Це втручання!
Анубіс напружився, мов звір перед стрибком. Головний суддя із зеленим обличчям виглядав розгубленим, і лише у погляді Ісіди А. прочитала захоплення.
Дівчина вдихнула. Вперше не для того, щоб заспокоїтися, а щоб зосередитися. Якщо блокнот фіксує все, що з нею відбувається, то вона може вписувати у нього і те, що має статися. Поміняти причину та наслідок місцями.
Вона схилилася над аркушем і вивела перше речення. Рукою, в якій перо ще блищало живим чорнилом її власного серця. Писати виявилося напрочуд легко, хоча ніколи раніше до цього вона не писала пером, і до того ж була шульгою, і через це боялася власною рукою розмазати написаний текст.
«Усі довкола завмерли та замовкли, даючи мені можливість подумати».
І світ послухався.
У ту ж мить Зала наповнилась абсолютною тишею. Жоден суддя не ворухнувся. Анубіс завмер з напівпіднятою рукою. Жовтошкіра богиня теж зупинилася в русі. Навіть Амат застигла, перетворившись на чорну скульптуру в тумані. Час зупинився.
А. сиділа посеред зали, зі своїм серцем у одній руці, та пером у іншій, і верше за усе своє життя відчувала, що вона не персонаж, а автор.
Дівчина могла розчерком пера перетворити усіх суддів на ропух, а підсудну жінку проголосити новим верховним суддею; могла перенести сюди змія Апепа та заповнити Залу Двох Істин хаосом; могла сама вирости до стелі на розтрощити все довкола…
Могла, але не зробила, бо вона була уособленням Порядку, та чітко зрозуміла, що має зробити.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Аліса на суді Осіріса, Вадим Смикодуб», після закриття браузера.