Читати книгу - "Крила над Україною, Олег Микіч"

Одного вечора вони разом вирушили на спільну прогулянку до лісу, що розташовувався на околиці їхнього міста. Це був час, коли вони могли поговорити про те, що їх турбувало, що їх радувало, про їхні плани на майбутнє.

— "Катю, я відчуваю, що готовий зробити великий крок. Я хочу подати документи до семінарії. Я вірю, що це моє покликання," — сказав Матвій, зупиняючись на маленькому містку, що перекидався через струмок.

Катерина глибоко вдихнула. Вона знала, що цей момент неминучий, і що їй треба підтримати його, хоча інколи це було важко. Вона хотіла, щоб Матвій був щасливий і реалізував своє покликання, але водночас вона боялася, що це забере ще більше часу у них, як у родини.

— "Я знаю, що ти хочеш цього, і я готова бути з тобою, підтримувати тебе," — відповіла вона, дивлячись йому в очі.

Ці слова зігріли його серце. Він відчував, що навіть якщо шлях буде важким, разом з Катериною вони зможуть подолати будь-які труднощі. Їхня любов і підтримка один одного давали йому сили.

Того ж дня Матвій подав документи до духовної семінарії. Це був важливий крок, що змінював усе в їхньому житті. І хоча вони ще не знали, як складеться майбутнє, вони розуміли, що цей шлях був необхідним.

Під час очікування результатів, Матвій і Катерина більше часу проводили разом. Вони розмовляли про те, що чекає їх у майбутньому, про те, як вони будуть підтримувати один одного на новому етапі життя. Вони також почали активно працювати з громадою, допомагаючи людям, підтримуючи тих, хто потребував допомоги, і знаходячи радощі в служінні.

Кожен день приносив нові виклики, але й нові можливості. Матвій відчував, що його віра зміцнюється, і що, незважаючи на труднощі, він знаходить свій шлях. І найголовніше — він мав поруч Катерину і Марка, свою родину, яку він любив і яка була готова підтримати його в будь-якому кроці його шляху.

Вони продовжували молитися разом, і навіть коли результат був невідомий, вони вірили, що їхній шлях — це покликання, яке вони повинні пройти разом.

---

Глава 28: Нові випробування

Минуло кілька тижнів з того часу, як Матвій подав документи до семінарії. Час йшов, і, хоч він і чекав відповіді, він відчував, що його душа спокійна. Його рішучість стати священником не залишала його, і кожен день він відчував, як Бог веде його через цей шлях.

Однак у житті їх родини настав період нових випробувань. Одного дня Катерина прийшла додому після роботи із сумним виразом обличчя.

— "Матвію, мені потрібно поговорити з тобою," — сказала вона, сідаючи поруч із ним.

Матвій підняв очі від книги, яку він читав, і уважно подивився на неї.

— "Що сталося?"

— "Мене звільнили з роботи," — тихо промовила Катерина. — "Вони скоротили штат, і моя посада виявилася зайвою."

Слова Катерини стали для Матвія важким ударом. Він міг бачити, як вона переживає цю новину. Вона завжди була твердою жінкою, але тепер її обличчя виражало розгубленість і тривогу.

— "Не переживай, ми впораємось," — заспокоїв її Матвій, обійнявши її.

Але всередині його серце теж билося швидше. Як їм тепер жити? Вони з Катериною пережили не одну труднощі, але ця ситуація була особливо складною. Він знав, що йому потрібно бути сильним для неї і для Марка.

— "Я подивлюся на вакансії. Можливо, є щось нове. А поки я буду вдома і допомагати з чим зможу," — додала Катерина, намагаючись не показувати всіх своїх переживань.

— "Разом ми все подолаємо," — впевнено сказав Матвій, хоч у душі він все ще був неспокійний.

Ця ситуація змусила Матвія переглянути багато речей. Він зрозумів, що тепер йому доведеться по-новому підходити до сімейного життя. Його покликання було важливим, але він мусив бути тут, підтримувати свою дружину і сина.

Катерина знайшла кілька нових варіантів роботи, і хоч це не були її улюблені заняття, вона не могла дозволити собі зупинитися. Вони разом з Матвієм почали розглядати всі можливості, що відкривалися перед ними, і разом боротися з новими труднощами.

У цей період, коли їхня родина проходила через випробування, Матвій все частіше звертався до молитви. Він відчував, що Бог веде його через ці важкі моменти, допомагаючи знаходити сили йти далі.

Паралельно з пошуками нової роботи для Катерини, Матвій все більше замислювався над своїм покликанням. Відчував, що його бажання стати священником стало навіть сильнішим, але тепер він розумів, що служіння Богові — це не лише вівтар, а й щоденні вчинки, допомога родині та суспільству.

Тим часом, відповіді з семінарії все не було. І хоч Матвій відчував, що буде готовий до будь-якого результату, його серце переповнювалося тривогою.

Однак він знав, що навіть у цих випробуваннях він мав залишатися вірним своїй меті. Тому, кожного дня, навіть у труднощах, він молився і віддавався своїй місії. Його рішучість тільки зміцнювалася. Він готовий був пройти цей шлях, не зважаючи на труднощі, і, навіть якщо шлях виявиться важким, він знатиме, що має поряд з собою тих, кого любить.