Читати книгу - "Інтригуюче кохання, Лана Рей"

16 Крістіан

Ситуація, в якій ми опинилась виглядала кепсько.

- Крісе, нас оточено, - тихо промовив Алекс, намагаючись встояти на ногах. 

До нас і справді наближалось чоловік шість з різних боків, беручи нас в кільце.

Якби не ця дивна слабкість, то я не став би і хвилюватись через щось подібне. 

Навпаки,  я б із задоволенням  помахав би кулаками, бо за магічні бої в місті можна було загриміти у в'язницю.

Але зараз все було погано. Я відштовхнув від себе дівчину і ледь втримався на ногах. В такій ситуації в'язниця мене не особливо лякала, тому я спробував використати свою магію, але мені це не вдалося.

Я не мав жодного уявлення, як нам виплутатись із цієї халепи.

Тім спробував атакувати одного із нападників, але той легко вислизнув з-під удару. 

Воно і не дивно, тому що Тім зараз почувався так само, як і я.  Ми були безсилими і безпорадними. 

Перший раз в житті я опинився в подібній ситуації. Схоже, що ми з друзями поводились занадто легковажно і втратили пильність.

Неочікувано один із нападників гепнувся на землю. 

Мені здалося ніби щось влучило йому в голову, але я не був у цьому впевнений.

- Це ж треба було так напитись, щоб вас ноги не тримали? - Почув я знайомий голос.

Я побачив, як Коротун накинувся на одного із противників і примудрився зламати йому руку.

Він діяв дуже швидко і жорстоко, намагаючись завдати найбільшої шкоди своєму супротивнику.

Враховуючи те, що Арман був не надто сильним і витривалим, то це була правильна тактика. 

Коротун не мав достатньо сил для довгого бою проти сильнішого противника, тому діяв агресивно і швидко, завдаючи якомога більше травм, не гербуючи нічим.

Цей його бій дуже відрізнявся від того, що він показав у спортзалі академії, бо там він діяв в межах певних правил, а тут його нічого не стримувало. Арман постійно ціляв в найболючіші точки. Такого я точно не очікував від цього правильного хлопчика.

Відточеними рухами він атакував очі, кадик і навіть пах своїх противників. Це були дуже болючі і ефективні прийоми, які підходили для такого дрібного і не надто витривалого бійця, як Коротун або для жінки. Але жінок в нашому королівстві такому точно не навчають.

Десь поруч почувся крик. Я озирнувся і побачив, як наш селюк зламав комусь ногу та пожбурив його об стіну, а потім знайшов собі нову жертву.

Оце так! Я не повірив власним очам, коли побачив, як мила подружка Коротуна, рятуючи Тіма, поцілила якомусь здорованю ногою в пах. Мені здалось, що навіть я зараз відчув його біль. Не заздрю я тому йолопу.

Я не знав, скільки це все тривало, бо досі не міг тверезо мислити.

- Ти як? - запитав  Коротун, доторкнувшись до мого плеча.

- Паскудно...

-  Спирайся на мене. Я допоможу тобі йти.

Арман вів мене, його подружка допомагала йти Тіму, а селюк тягнув на собі Алекса.

- Дякую вам, що допомогли. Ми перед вами всіма у боргу.

- Не забудь те, що ти зараз сказав, бо такі високородні боржники нам, простим смертним, точно колись знадобляться.

- А як ви тут опинились? - Поцікавився я 

- Ми ходили на ярмарок. Затримались там. А коли хотіли найняти карету, щоб відвезти Ліну додому, а самим дістатись в академію, нам це не вдалось. Всі карети були вже зайняті. Ми не хотіли довго чекати і вирішили піти пішки до академії. Думали, що вже там посадимо Ліну в карету і відправимо додому. Ліна вважала, що знає коротку дорогу, але помилилась і ми заблукали. Побачили дівчат, що вибігли з того провулка і пішли поглянути, що їх так налякало. А далі ти все знаєш...

- Пощастило нам, що ви так вдало заблукали, - посміхнувшись відповів я.

Навіть в страшному сні я не міг собі уявити, що мене, Тіма і Алекса буде хтось рятувати, але це сталося. Ми були занадто самовпевненими, за що і поплатились.   

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍