Читати книгу - "Житія Святих - Листопад, Данило Туптало"

місто Візантію, де він перший Христа проповідував, і, багатьох навчивши, поставив церковних пресвітерів. Стахія ж, його святий Павло в Посланні до римлян згадує, єпископом їм рукоположив. Сам же, апостольські підіймаючи болісті й труди у Христовому благовісті, обходив Понт, Чорне море, Скитію та херсонитів. За промислом Божим дійшов і до ріки Дніпра в Руській країні і, приставши до Київських гір, тут заночував. На ранок же, вставши зі сну, рече до учнів, які були з ним: "Чи бачите ці гори? Віру йміте мені, що на них благодать Божа засіяє, і має місто велике тут бути, і церкви численні захоче Бог сотворити тут і просвітити святим хрещенням усю землю Руську". Вийшовши ж на гори, благословив їх і хреста поставив, провіщаючи увірування того роду від свого апостольського трону, заснованого від Візантії. Пройшов і вишні міста руські, де тепер Новгород Великий, іще-бо побув і в Римі та й повернувся у Єпір, країну грецьку. І знову прийшов до Тракії, утверджуючи християн і настановляючи їм єпископів та учителів, і, багато країн пройшовши, досяг Пелепониса та й увійшов до ахайського міста, яке зветься Патри, мешкав в одного чесного мужа на ймення Сосій, і його, люто хворого, із ложа хвороби поставив і здоровим учинив — і відтак усе те місто Патрське привів до Христа. Також і антипатова жінка Максимілла звільнилась од лютої недуги і, швидко діставши зцілення, повірила у Христа. І премудрий Стратоклій, антипатів брат, та інші багато хто, одержимі різними недугами, здорові стали після накладення апостольських рук. Через це антипат Єгеат у шаленство впав, схопив святого апостола, до хреста прибив, про що пресвітери й диякони землі Ахайської написали таке:

"Страждання святого апостола Андрія, якого очима нашими бачили, всі пресвітери та диякони церков Ахаї пишемо всім церквам, котрі є на Сході, і Заході, на Півдні та Півночі, у Христовім імені зібрані, — мир вам і всім віруючим у єдиного Бога, у Тройці звершеного, істинного Отця ненародженого, істинного Сина родженого, істинного Духа Святого, що виходить од Отця і на Сині почиває, — цієї віри навчилися від святого Андрія, апостола Ісуса Христа, його ж страждання, на які, близько стоячи, дивилися, наскільки змога, описуємо.

Ігемон Єгеат, увійшовши до Патрського города, почав принуджувати тих, котрі вірили у Христа, щоб принесли ідолам жертви. В дорозі вийшов до нього святий Андрій та й рече: "Належить тобі, бувши суддею людей, пізнати Суддю свого, Який є на небесах, і, пізнавши Його, поклонитися Йому. Поклонившись істинному Богові, відвернутись од тих, що не є боги". Єгеат же рече йому: "Чи ти є Андрій, котрий розоряє храми богів і радить людям чарівницьку ту віру, яка недавно явлена? Римські царі повеліли її знищити". Мовить Андрій: "Римські царі не пізнали того, що Син Божий прийшов заради людського спасіння і звістно виказав, що ідоли ті не тільки не є боги, але нечисті біси і людському родові ворожі, котрі на те подвигають людей, щоб прогнівлювали Бога і щоб відкинули Його від себе, інакше не слухатимуть їх. Коли ж, прогніваний бувши, Бог відвернеться від людей, тоді біси полонять їх на роботу свою і доти зваблюватимуть їх, доки від тіла вийдуть оголені, нічого іншого, тільки гріхи свої із собою носячи". Єгеат же рече: "Коли ті бабські й марнотні слова ваш Ісус проповідував, юдеї до хреста його прибили". Андрій відповів: "О, коли б захотів ти пізнати тайну хреста! Творець роду людського заради любові Своєї до нас хреста перетерпів не неволею, а волею, про що сам я свідомий, Зо й час смерті Своєї знав, і про триденне воскресіння Своє прорік. І на останній вечері, із нами сидячи, про зрадника Свого звістив, говорячи про майбутнє як миугохідне, і на те місце, на якому мав бути відданий у руки юдеям, самовільно пішов". Єгеат же мовить: "Дивуюся тобі, чоловікові премудрому, що наслідуєш Того, Котрого якимсь чином, волею чи неволею, розіп'ято на хресті, і сповідуєш Його". Відповів апостол: "Велике є хреста таїнство, а коли хочеш почути, розповім тобі". Він же сказав: "Не є то таїнство, але кара для злодіїв". Відповів святий Андрій: "Та кара є оновлення людського таїна, тільки зволь терпеливо вислухати мене". Відповідає антипат: "Послухаю-бо тебе терпеливо, але соли ти не уникнеш того, що тобі велю, то на собі понесеш ту таїну хреста". Апостол же рече: "Коли б боявся хресної покари, то не славив би хреста ніколи". Єгеат мовить: "Як від безум'я свого хреста хвалиш, так від дерзотності своєї не боїшся смерті". Відповів апостол: "Не від дерзотності, а від віри не боюся смерті. Чесна-бо смерть преподобних, грішникам-бо смерть люта. Хочу, отож, щоб послухав про таїну хресну і, пізнавши істину, увірував, а увірувавши, віднайдеш душу свою". Єгеат же рече: "Те віднаходиться, що гине, чи ж бо загине душа моя, що велиш віднайти вірою, не знаю, якою". Відповів святий Андрій: "Це є те, чого маєш навчитися від мене, явлю тобі пагубу душ людських, щоб пізнав спасіння їхнє, як удіяне хрестом. Перша людина деревом переступу ввела смерть, і належало роду людському, щоб деревом страждання вигнано було смерть. І як від чесної землі створено було першу людину, яка ввела деревом переступа смерть, так належить, щоб від чистої Діви народився Христос, досконала Людина, котрий є Сином Божим, Який першу людину створив, і щоб Той відновив вічне життя, погублене всіма людьми, і щоб деревом життя відкинув дерево похотіння. І так, як зогрішила перша людина, простягти руки, так належить, щоб Син Божий неповинні руки Свої на хресті простягнув за неповстриманість рук людських, тож за солодку їжу заповітного дерева мав укусити жовчі, беручи на Себе нашу смерть і щоб подати нам Своє безсмертя" . Єгеат-бо йому рече: "Ті слова говори тим, котрі тебе послухають; мого ж повеління коли не приймеш і коли не зволиш до жертов богам, то, бивши палицями, на хресті, якого славиш, розіпну тебе". Відповів Андрій: "Я єдиному істинному і всесильному Богові на всяк день приношу не дим кадила, ані м'ясо волів, ані кров козлиськ, але непорочного Агнця, Який віддавався в жертву на хрестному олтарі, Його-бо Пречистого Тіла всі люди причащаються і п'ють Кров Його, одначе Агнець той цілий і живий залишається, хоча істинно заколюється й істинно Плоть Його всі їдять і Кров Його всі п'ють, одначе, як кажу, завжди пробуває цілий, і непорочний, і живий". Єгеат же рече: "Як це може бути?" Відповів Андрій: "Коли хочеш