Читати книгу - "Житія Святих - Листопад, Данило Туптало"

довідатися, стань учнем, щоб навчитися того, про що запитуєш". Єгеат мовить:

"Я те учення витягну з тебе муками". Відповів апостол: "Дивуюся, що ти людина премудра, а говориш безумне: чи ж можеш, муками спитуючи, довідатися од мене Божі таїни? Чув ти про таїнство хреста, чув ти і про таїнство жертви; коли увіруєш у Христа, Сина Божого, розіп'ятого від юдеїв, як у істинного Бога, явлю тобі, як убитий живе і як, відданий у жертву і їджений, цілий у царстві Своєму пробуває". Єгеат же рече: "Коли вбитий є і від людей, як ти кажеш, з'їдений, то як живий і цілий бути може?" Відповів апостол: "Коли вірувати будеш усім серцем своїм, можеш таїну ту взнати, коли ж не увіруєш, не взнаєш таїни тієї ніколи".

Відтак розгнівався Єгеат, повелів апостола вкинути до темниці. Коли вкинули туди святого, зібрався до нього численний люд з усієї країни й хотіли вбити Єгеата, а Андрія вивести із темниці. Але святий Андрій утримав їх, наказуючи й говорячи: "Не перетворюйте миру Господа нашого Ісуса Христа у диявольський бунт, бо Господь наш, відданий на смерть, усяке терпіння виказав, не перечачи, ані волаючи, ані не чутно було на майданах голосу Його. Мовчіте, отож, і ви і мирні будьте! Не тільки перепон не чиніте мучеництву моєму, але й самі, як добрі подвижники й воїни Христові, готуйтеся погрози мучительні та рани понести терпеливо на тілі своїм. Коли належить боятися страху, то слід боятися того страху, котрий не має кінця: страшіння-бо і погрози людські диму є подібні": раптово-бо з'явившись, зникають. І коли маємо боятися болістей, то належить боятися тих, котрі так починаються, щоб не мати їм кінця ніколи. Тимчасові ж болісті, коли малі є, швидко перетерплюються, коли ж великі, то, швидко душу від тіла прогнавши, самі закінчуються. Тії ж болісті є люті, котрі є вічні там, де плач ненастанний, і крик, і ридання, і безконечні муки, до яких Єгеат вдатися не боїться. Будьте ж більше готові на те, щоб тимчасовими скорботами до вічної радості перейти, де будете веселитися, завжди процвітати і завжди царювати з Христом". Так святий Андрій, людей повчавши, цілу ніч провів.

На ранок антипат Єгеат сів на судищі і, приславши, привів перед себе святого Андрія та й рече йому: "Чи надумався ти покинути безум'я і не проповідувати Христа, щоб міг з нами веселитись у цьому житті, бо велике є безум'я самовільно йти на муки та вогонь". Відповів святий: "Веселитися з тобою зможу, коли увіруєш у Христа та відкинеш ідолів: Христос-бо послав мене в цю країну, в якій немало людей віднайшов Йому". Єгеат рече: "Через те до жертов тебе примушую, щоб зваблені тобою покинули марноту вчення твого і принесли богам догідні жертви, бо немає міста в Ахаї, в якому храми богів не опустіли б; тепер же належить, щоб через тебе знову відновилася честь їхня; нехай ті, котрі тобою розгнівані, тобою ж і вмолені будуть, а ти в нашій дружній любові пробудеш. Коли ж ні, то всілякі за їхнє безчестя приймеш муки і на хресті, якого славиш, повішений будеш". На це відповів святий: "Почуй, сину смерті і соломо, вогню вічному приготована, послухай мене, слуги Господнього й апостола Ісуса Христа: досі з тобою покірливо говорив, навчити тебе бажаючи святої віри, щоб, коли маєш розум, пізнав ти істину й, відкинувши ідолів, поклонився Богові, Який живе на небесах. Але оскільки пробуваєш у безсоромстві своєму й гадаєш, що боюся мук твоїх, віднайдеш ж бо муки на мене, які знаєш як найтяжчі; настільки-бо я доброприємніший Цареві моєму стану, наскільки важчі за Нього перетерплю муки".

Тоді Єгеат повелів простягти його й бити. А коли били його по троє, сім разів змінившись, піднятий був святий і приведений до судді. Рече йому суддя: "Послухай мене, Андрію, і не проливай марно крові своєї; коли ж бо мене не послухаєш, то розіпну тебе на хресті". Відповів святий Андрій: "Я хреста Христового раб є, і хресної смерті бажаю більше, аніж боюся. Ти ж вічної муки можеш уникнути, коли, випробувавши терпіння моє, увіруєш у Христа, бо я печалюся більше про твою погибель, аніж про свої страждання, бо мої страждання одним тільки днем або, найбільше, двома завершаться, твої ж муки й після тисячі літ не матимуть кінця, —

тож не примножуй собі мук, не розпалюй собі вогню вічного". Розгнівався Єгеат і повелів розіп'ясти на хресті святого Андрія, прив'язавши йому руки й ноги, — не хотів-бо прибивати його цвяхами, аби нешвидко помер, але, висячи прив'язаний, більшу щоб муку мав. Коли ж вели його мучителеві слуги на розп'яття, збігалися люди, волаючи: "Що зогрішив чоловік праведний і друг Божий? Пощо на розіп'яття ведеться?" Андрій же молив людей, щоб не чинили перепони його стражданню, ішов — бо весело, не перестаючи навчати. Коли ж прийшов на місце, на якому мав бути розіп'ятий, уздрів здалеку приготованого йому хреста і голосом великим заволав: "Радуйся, хресте, освячений Плоттю Христовою і вудами Його, наче перлами, прикрашений! Раніше, коли не був ще на тобі розіп'ятий Господь, страшний ти був людям, тепер же люблений є і приймають тебе із бажанням; знають-бо вірні, які маєш у собі веселощі і яке уготоване за тебе воздаяння. Іду ж бо відважно і з радістю до тебе, ти ж із веселощами прийми мене, учень — бо я є Того, котрий на тобі повішений був. Прийми мене, оскільки любив тебе завжди й обійняти тебе бажав. О добрий хресте! Красу і доброліпність від вуд Господніх ти взяв, здавна бажаний, дбало люблений, тебе шукав я безнастанно і ледве віднайшов тебе, вже приготованого за бажанням серця мого. Візьми-бо мене від людей і віддай мене Вчителю моєму — хай через тебе мене прийме, Котрий мене викупив Собою". Коли це сказав, стягнув із себе одежі і віддав їх мучителям. Вони ж підняли його на хреста, руки й ноги прив'язали ужівками, розіп'яли й повісили. Стояло ж навколо нього безліч людей, десь із двадцять тисяч, поміж них був і брат Єгеатовий, на ймення Стратоклій, котрий із народом волав: "Неправедно цей муж святий страждає!" Святий же Андрій, укріплюючи тих, що вірили в Христа, і навчаючи їх терпіти тимчасові муки, вчив, що немає жодної муки, достойної воздаянню, яке має бути. Відтак весь народ побіг до Єгеатового дому, волаючи й кричачи: "Не належить страждати людині святій, чесній, доброму вчителю, доброго норову, покірливому та премудрому, але належить