Читати книгу - "Дівчина, що гралася з вогнем"

й інші знаряддя, якими колись користувалися для сільськогосподарських робіт.

Сховавшись у темному приміщенні обори, вона стала спостерігати за житловим будинком. Вже геть стемніло, і тепер світло горіло в усіх вікнах першого поверху. Вона не помітила там ніякого руху, але, як їй здалося, вловила відблиски телевізійного екрана. Вона поглянула на свій годинник: 19.30. Йде програма новин.

Її здивувало, що Залаченко поселився в такому безлюдному місці — це був дивний вибір для тієї людини, яку вона знала багато років тому. Вона ніколи б не подумала, що побачить його в селі, в невеликій білій садибі, швидше вже вона чекала знайти його в якій-небудь приміській віллі або на закордонному курорті. Мабуть, він за своє життя нажив багато ворогів і крім Лісбет Саландер. Її бентежило, що будинок має такий незахищений вигляд, проте вона припускала, що всередині є зброя.

Після довгих вагань вона вислизнула з обори під сутінкове небо, нечутно пробігла через двір і зупинилася, притиснувшись спиною до фасаду житлового будинку. Раптом до неї долинули слабкі звуки музики. Вона крадькома обійшла будинок з іншого боку і спробувала заглянути у шибку, але вікна були розташовані занадто високо для неї.

Такі умови Лісбет не подобались. Першу половину життя вона провела в постійному страху перед людиною, яка зараз була в будинку, а другу, після невдалого замаху на неї, — в очікуванні, що вона знову опиниться у неї на шляху. Цього разу вона вирішила не помилитися. Можливо, Залаченко і став старим калікою, але він був умілим убивцею, що пережив не одну сутичку.

Крім того, не слід було забувати про Рональда Нідермана.

Найкраще було б заскочити Залаченка зненацька на відкритому просторі, наприклад у дворі. Їй не хотілося затівати з ним розмови, і вона воліла б мати в руках гвинтівку з оптичним прицілом. Вона бачила його тільки раз протягом тих хвилин, коли він ходив до дровника, і навряд чи варто було чекати, що він раптом вийде з будинку для вечірнього моціону. А це означало, що коли вона хоче дочекатися більш підхожої нагоди, то їй доведеться провести ніч у лісі. Спального мішка вона не захопила, і, хоча вечір видався досить теплий, вночі напевно буде холодно. Підібравшись до нього так близько, вона не хотіла дозволити йому вислизнути. Вона подумала про Міріам Ву і про свою маму.

Лісбет закусила губу. Їй потрібно було якось проникнути в будинок, хоча це було найгіршим варіантом. Можна, звичайно, постукати в двері і вистрелити, як тільки хтось відчинить, а потім увійти і відшукати другого мерзотника. Проте в цьому разі той, що залишиться живим, буде попереджений, а в нього, вже напевне, є при собі зброя. Потрібно провести аналіз наслідків. Яка ще можлива альтернатива?

Несподівано перед нею промайнув профіль Нідермана, який пройшов повз вікно всього за кілька метрів од неї. Обернувшись, він дивився через плече у глиб кімнати на людину, з якою розмовляв.

Вони обидва були в кімнаті, розташованій зліва від входу.

Лісбет зважилась. Вона вийняла пістолет з кишені куртки, зняла його із запобіжника і безшумно піднялася на ґанок. Тримаючи пістолет у лівій руці, вона дуже повільно натиснула на ручку вхідних дверей. Двері виявилися не замкнені. Вона спохмурніла: у неї з’явилися сумніви. На дверях були два замки.

Залаченко не залишив би двері незачиненими. Шкіра на потилиці пішла мурашками.

Щось тут не так!

У передпокої її зустрів цілковитий морок. Справа виднілися сходи, що вели нагору. Крім того, тут було двоє дверей — одні спереду і другі зліва. Крізь щілину над дверима мерехтіла смужка світла. Вона завмерла і прислухалася. Потім з кімнати зліва донісся голос і скрип відсунутого стільця.

Вона зробила два швидкі кроки, розчинила двері і спрямувала перед собою пістолет. Кімната була порожня.

Вона почула за спиною шурхіт і блискавично обернулася, ніби змія. Тієї ж миті, коли вона націлювала пістолет, величезне ручище Рональда Нідермана залізним обручем здавило її горло, а друга рука схопила її руку, в якій вона стискала зброю. Тримаючи за шию, він одірвав її од підлоги і підняв угору, немов ляльку.

У першу секунду вона заметляла ногами в повітрі, потім вивернулася і спробувала копнути Нідермана в пах, але промахнулася і влучила йому в стегно. Відчуття було таке, ніби вона з розмаху врізала ногою по дереву. Він сильніше здавив їй горло; в очах у неї потемніло, пістолет випав з руки.

Чорт забирай!

Рональд Нідерман пожбурив її в кімнату; вона з гуркотом ударилася об диван і скотилася на підлогу. Вона відчула, як уся кров прилинула в неї до голови, і, хитаючись, звелася на ноги. Її погляд упав на масивну трикутну попільничку зі скла; буквально на льоту схопивши її зі столу, вона з розмаху спробувала шпурнути, але Нідерман перехопив занесену руку. Сунувши вільну кисть у кишеню брюк, вона вихопила електрошокер, обернулася і ткнула ним Нідерману в пах.

Сильний удар струму пройшов по її руці, яку тримав Нідерман. Вона думала, що він звалиться на підлогу від болю, але він тільки здивовано подивився на неї згори вниз. Очі Лісбет Саландер зчудовано розширились. Було видно, що він відчув щось неприємне, але болю майже не помітив. Він ненормальний!

Нідерман нахилився, відібрав у неї електрошокер і став роздивлятись його все з тим же здивованим виразом. Потім він долонею ударив її по щоці. Лісбет здалося, що її ударили палюгою, і вона впала на підлогу біля дивана. Підвівши погляд, вона зустрілася очима з Нідерманом. Він з цікавістю розглядав її, немов роздумуючи, яким буде її наступний крок. Він був схожий на кота, що приготувався погратися зі своєю жертвою.

Потім вона почула якийсь рух біля дверей, що вели до наступної кімнати, й обернулася на шум.

На освітлений простір поволі вийшов він.

Він рухався, спираючись на милицю, і вона побачила протез, що виглядав з-під штанини.

Ліва рука у нього закінчувалася безформною куксою, на якій бракувало кількох пальців.

Вона звела погляд вище і побачила його обличчя. Вся ліва половина, вкрита грубими шрамами від опіків, була схожа на клаптеву ковдру, від вуха залишився тільки краєчок, брів не було взагалі. Вона пам’ятала його бадьорим чоловіком атлетичної статури з густим чорним волоссям, а зараз його голова геть облисіла, а тіло здавалося висохлим. Зросту він мав 165 сантиметрів.

— Здрастуй, тату! — мовила вона ледве чутно.

Олександр Залаченко дивився на свою дочку, лице його не виражало нічого.

Рональд Нідерман запалив верхнє світло. Він перевірив, чи немає в неї іншої