Читати книгу - "Віннету І"

вчасно, бо не встиг він рушити, як Віннету вже з’явився над водою у тому місці, де щойно стояв човен. Сантер наліг на весла і з усієї сили намагався утекти від переслідувача.

— Ну що, ти впіймав мене, собако? Я прибережу свою кулю до наступного побачення!

Віннету з усіх сил намагався наздогнати його, але марно. Ніхто не може наздогнати човен уплав, навіть чемпіон світу. А, крім весел каное, Сантера несли ще й хвилі.

Усе це відбулося менш ніж за півхвилини, але, попри це, на березі відразу ж з’явилися апачі, які почули наші крики та постріл, і пострибали у воду, щоби допомогти. Тоді я покликав їх, аби вони допомогли мені дотранспортувати Піду до острова. Коли ж я вже відв’язав його від себе, то з води виліз Віннету і наказав своїм людям:

— Нехай мої червоношкірі брати хутчій збираються! Сантер щойно поплив у каное вниз по ріці, ми повинні наздогнати його!

Він був страшенно збуджений.

— Так, ми повинні наздогнати його, — погодився я. — Але що буде зі Семом Гоукенсом і обома нашими полоненими?

— Я залишаю їх тобі, — сказав він.

— То мені слід залишатися тут?

— Так. Віннету повинен схопити цього Сантера, вбивцю свого батька і сестри. Але ти мусиш врятувати свого друга, Сема Гоукенса. Тож ми повинні розділитися.

— І надовго?

Віннету на якусь мить замислився.

— Я не знаю, коли ми знову побачимося, — сказав він. — Нашими долями керує Великий Дух. Я збирався довше бути з моїм другом Чарлі, але Маніту вирішив інакше. Він так хоче. Ти зрозумів, чому Сантер утік?

— Думаю, що так. Було зрозуміло, що оскільки ми вже тут, то не будемо сидіти й чекати з моря погоди, а намагатимемося визволити Гоукенса і захопити в полон його, Сантера. Тут Сантерові стало страшно, і він утік, бо усвідомлював, що небагато важить для кайова і для Танґуа зокрема.

— Але чому він вирішив тікати по воді, а не на своєму коні?

— Зі страху перед нами. Він боявся, що на землі ми знайдемо його слід. Тому виміняв коня на каное і поплив. Думаєш, ви зможете наздогнати його на конях?

— Це важко, але можливо. Нам треба буде їхати напереріз йому, а не вздовж річки.

— Я хотів би застерегти від цього свого брата Віннету. Не варто так робити.

— Чому?

— Бо Сантер може вилізти з води і втікати далі суходолом. А оскільки в такому разі ви не будете знати, на який берег він вийшов, вам доведеться розділитися і шукати по обидва боки Ред-Рівер.

— Мій брат Чарлі має рацію. Ми зробимо так, як він каже.

— Ви повинні бути дуже уважними, щоби не пропустити місце, на якому Сантер вийде на берег. А це, на жаль, вимагає часу. Також я не радив би вам їхати напереріз, бо, поки одна частина апачів об’їжджатиме поворот річки, друга, що поїде напряму, занадто відірветься вперед.

— Мій брат говорить дуже правильно. Нам доведеться їхати вздовж кожного повороту річки. Тому ми не можемо зараз втрачати ні секунди.

— Я би дуже хотів поїхати разом із вами, але й справді мушу визволити Сема Гоукенса. Це мій обов’язок перед ним.

— Віннету ніколи не вимагатиме від тебе нічого, що перешкоджало б виконанню твоїх обов’язків. Ти не можеш поїхати з нами. Але якщо цього захоче Великий Дух, то ми побачимося через кілька днів.

— Де?

— Якщо ти їхатимеш звідси, то прямуй до місця, де ця річка впадає у Ріо-Боске-де-Начіточес[45]. Якщо ми зможемо зустрітися, то в місці, де вони зливаються, на лівому березі, на тебе чекатиме один із моїх воїнів.

— А якщо я не побачу там воїна?

— То це означатиме, що я все ще переслідую Сантера, не знаю, куди він біжить, тож не можу й тобі сказати, куди ти маєш їхати. Тоді їдь разом зі своїми трьома друзями до Сент-Луїса, до тих блідолицих, які збираються будувати стежку для вогняного коня. Але я дуже прошу тебе повернутися до нас, як тільки Маніту дозволить тобі це. Тебе завжди чекатимуть у пуебло на Ріо-Пекос, навіть якщо мене там не буде, то ти бодай довідаєшся, де я.

Поки тривала ця розмова, апачі приготувалися до виїзду. Віннету попрощався за руку з Діком Стоуном і Віллом Паркером, а потім знову повернувся до мене:

— Мій брат знає, як ми тішилися, коли починали нашу подорож на Ріо-Пекос. Ця подорож загнала Інчу Чуну і Ншо-Чі на той світ. Якщо ти колись повернешся в пуебло на Ріо-Пекос, то більше не почуєш голосу найвродливішої доньки апачів. Тепер помста жене мене геть від тебе, але любов знову зведе нас разом. Я дуже сподіваюся, що зможу повідомити тобі якісь новини, коли ти дістанешся до Ріо-Боске.