Читати книгу - "Аеропорт, Артур Хейлі"

— Пульт снігоборотьби, я «Машина-один»…

— Я Пульт снігоборотьби. — Голос Денні Ферроу звучав змучено, що й не дивно. — Кажіть.

— Денні, — сказав Мел, — розбий Батарею Конґа. Відправ снігоочисники «Ошкош» та важкі ґрейдери до смуги три-нуль. Нехай їдуть туди, де застряг літак, і очі­кують подальших інструкцій. Відправ їх зараз, тоді мені віддзвониш.

— Вас зрозумів, буде виконано. — Денні, здавалося, хотів ще щось запитати, але потім, очевидно, передумав. За мить, на тій же частоті, пасажири автомобіля почули, як він дає вказівки лідерові колони.

Репортер «Триб’юн» нахилився вперед перед Танею.

— Я тут ще складаю все докупи, — сказав Томлінсон. — Ота частина про авіастрахування… Ваш шваґер — велике цабе в Міжнародній асоціації пілотів, правда?

— Так. — Мел зупинив автомобіль на злітно-посадковій смузі, за кілька футів від кола прожекторів довкруж ­великого непорушного літака. Він бачив, що там кипить робота; під фюзеляжем літака та з обох боків чоловіки гарячково копали траншеї. Присадкувата постать Джо Патроні, який керував діяльністю, виднілася здалеку. За мить Мел до нього приєднається, після зворотного радіоповідомлення від Денні Ферроу з Пульта снігоборотьби.

Репортер вдумливо мовив:

— Здається, я чув щось раніше. Чи то не ваш шваґер влаштував цілу бучу з приводу заборони продажу страхування тут — як того хоче МАП, — а ви йому відмовили?

— Я йому не відмовляв. Це була комісія з питань аеропорту, хоча я з нею погодився.

— Даруйте за незручне запитання, але ви не передумали після сьогоднішніх подій?

Таня запротестувала:

— Зараз геть не час для…

— Я відповім, — сказав Мел. — Не передумав, принаймні поки що. Але думаю над цим.

Мел міркував: для зміни позиції стосовно авіастрахування — якщо така настане — зараз був не час, на підйомі емоцій та одразу після трагедії. От через день-другий на сьогоднішні події можна буде глянути з іншої перспективи. Приймати рішення особисто Мелові — стосовно того, закликати комісію з питань аеропорту переглянути свою політику чи ні, — варто тоді. Тим часом ніхто не заперечував, що ця ситуація додала сили аргументам Вернона Демереста та Міжнародної асоціації пілотів.

Можливо, припускав Мел, удасться знайти компроміс. Один речник МАП якось довірився йому, що пілоти й не очікують, що кампанію проти авіастрахування в аеропортах можна виграти: ні повністю, ні швидко; успіх забере роки та «ним доведеться насолоджуватися, як болонською ковбасою — по шматочку на раз».

Одним зі шматочків у аеропорту Лінкольна може бути заборона використання автоматів авіастрахування, як це вже зробили в деяких аеропортах. Один штат — Колорадо — заборонив такі автомати законодавчим актом. Інші штати, наскільки Мел знав, теж розглядають подібну пропозицію законодавчо, хоча наразі ніщо не може зупинити аеропорти від того, щоб діяти, як їм заманеться.

Саме система автоматів продажу страхування подобалася Мелові найменше, хоча величезний страховий поліс Д. О. Ґерреро дістався останньому не через неї. Отже, якщо каси продажу залишаться — ще на кілька років, доки цілком не сформується громадська думка, — доведеться запровадити ще якісь запобіжні засоби.

Хоча Мел визначив для себе, що не прийматиме твердого рішення, бо помітив напрямок своїх думок.

Радіоприймач, досі налаштований на частоту служби тех­обслуговування аеропорту, тріщав від обміну між транспортом. Тоді оголосив:

— «Машина-один», я Пульт снігоборотьби.

Мел відповів:

— Кажи, Денні.

— Чотири снігоочисники і три ґрейдери разом з лідером колони вже в дорозі до смуги три-нуль, як ти й наказував. Які розпорядження?

Мел обережно добирав слова, усвідомлюючи, що десь там у електронному лабіринті під диспетчерською вежею їх записують на плівку. Пізніше йому, можливо, доведеться їх обґрунтовувати. Він також хотів зробити все можливе, щоб уникнути непорозумінь.

— Пульт снігоборотьби, я «Машина-один». Нехай усі снігоочисники та ґрейдери під керівництвом лідера колони стануть біля борту «Аерео-Мехікан», який блокує смугу три-нуль. Машини не повинні, повторюю, не повинні перепиняти шлях літакові, який за кілька хвилин спробують витягнути з допомогою його власних двигунів. Але якщо ця спроба буде невдалою, снігоочисники та ґрейдери дістануть наказ зсунути борт убік та розчистити смугу. Це потрібно буде зробити за будь-яку ціну та максимально швидко. Смуга три-нуль мусить бути відкрита для використання приблизно через тридцять хвилин, і на той час борт-перешкода та весь транспорт повинен покинути смугу. Я координу­ватиму дії з авіадиспетчерською службою, щоб вирішити, в який момент віддати наказ, якщо це знадобиться. Підтвердьте, як прийняли, чи ці інструкції зрозумілі?

Репортер Томлінс м’яко присвиснув. Таня повернулася до Мела, розглядаючи його обличчя.

В радіоприймачі запала кількасекундна тиша, а тоді зазвучав голос Денні Ферроу:

— Я начебто зрозумів. Але краще уточню. — Він повторив суть повідомлення, і Мел уявив, що Денні знову стікає потом, як уже було сьогодні раніше.

— Підтверджую, — сказав Мел. — Але найголовніше те, що я віддаватиму наказ; більше ніхто; якщо доведеться таки відправити ті снігоочисники і ґрейдери.

— Це зрозуміло, — передав Денні. — Краще ви, ніж я. Меле, думаю, ви розумієте, що наша техніка зробить з тим «Боїнгом».

— Вона його посуне, — скупо сказав Мел. — Наразі це важливо. — Мел знав, що у служби техобслуговування аеро­порту є й інше моторизоване обладнання, здатне до ­роботи такої ж грубої сили; але скористатися одиницями Батареї Конґа, які вже на смугах, буде певніше та швидше. Він закінчив зв’язок та відклав мікрофон.

Томлінсон озвався з недовірою: