Читати книгу - "Вітер., Черкащенко Дарія"

Глава 62.

В бібліотеці вже всі зібралися та активно обговорювали минулі події. Коли ми підходили до дверей, мені здалося, що за ними не кімната з дітьми, а бджолиний вулик. При нашій появі всі розмови різко стихли. Мені раптом дуже захотілося піти до нашої спальні, або навіть просто кудись втекти, аби уникнути цих цікавих поглядів. На щастя, не всі розглядали мене так, наче я дивний артефакт із колекції Тайлора. Близнюки радісно пискнули, Тіса просто посміхнулася, а ось Еріс мене відверто здивувала. Вона, так само як її брати, радісно скрикнула та кинулась до мене, міцно обійнявши. Мої щоки залились рум'янцем, я застиг, не знаючи як реагувати, врешті все ж відповів на її обійми. 

- Як справи? - відсторонившись та збентежено опускаючи погляд, запитала Еріс.

- Все добре, - відповів я, теж ховаючи очі. 

- Чудово! - радісно відгукнулася дівчинка. 

Ми розсілися на свої звичні місця, які займали на уроці, та приготувався слухати. Дірас підійшов до стола Міріон, та деякий час стояв біля нього, спершись на стільницю, задумливо дивився у вікно, мабуть, розмірковуючи з чого почати.  

- Що ж, хлопці та дівчата, думаю ви здогадалися, або вже знаєте, що нас зрадили. 

Слухачі дійсно були вже знайомі з цією інформацією, тому дружно закивали головами. 

- Але, прошу зауважити, - продовжив Дірас. - На нас все одно напали б. Орсем тільки трохи спростив життя нашому ворогу. Забігаючи наперед, скажу, що з ворогом ми впоралися. Це був граф Емар, слідкуючи за яким, Елан та Сарід потрапили у пастку. А потім і мій друг Роні, до якого я звернувся за допомогою. Коли ми знайшли Сема, він був не сам. Нам вдалося схопити графа Емара та декілька його людей. Потім до нас підійшла підмога, - він посміхнувся Еріс та близнюкам, - ваш дідусь, Тарел, та страшний брат зі своїми зграями. Тарел попросив залишити йому право судити зрадників, та Емара. Отже, за них вже можна не хвилюватися. А тепер розповім порядку, як же це все сталося: 

 Граф Емара, зміг завербувати декілька доволі великих вовчих зграй. Задуривши їм голову проповідями про лихих магів, які планують відновити свою міць. За допомогою тих же перевертнів він зміг відшукати замок. Потім вони натрапили на Сема, що гуляв лісом. А через деякий час і сам Емар зустрівся з Семом, так само вправно задурив хлопцю голову, та вмовив співпрацювати. Хлопець домовився періодично зустрічатися з перевертнями у лісі, та розповідати їм інформацію про стан справ у замку. А коли я зник, вони передали йому вибухівку.

На щастя, плани ворога не здійснилися, - продовжував Дірас. - Вони навіть не здогадувалися, про декілька моментів, які надали нам велику перевагу. По-перше, не знали, що один із моїх учнів вміє ставати драконом. Це стало для вовків несподіванкою, яка допомогла Саріду впоратися зі зграєю. По-друге, не знали, що у мене є друзі серед перевертнів. По-третє, не відали, що я сам вмію ставати драконом. Полон мого друга Роні, дійсно був для мене пасткою. Але, вони були, м'яко кажучи, в шоку, коли я почав перетворюватися, розриваючи їх ланцюги, якими вони встигли мене зв'язати. - Дірас посміхнувся, окинувши поглядом своїх слухачів. - І наостанок, для них стало несподіванкою те, що ви були звільнені від браслетів, та змогли протистояти ворогу у всій своїй магічній силі. 

- Для нас це теж стало несподіванкою, - тихо прошепотів Чейз, Еланові на вухо. Той кивнув у відповідь та посміхнувся. 

Як і я, батько напевне почув цю репліку хлопця, але відриватися на неї не став, між тим закінчуючи свою розповідь:  

- Отже, я повідав вам коротку історію про останні події. Чи залишилися у вас ще якісь запитання? 

Настала тиша, під час якої ми чули лише шелест хвиль за вікном. Врешті, Торен зважився на запитання:

- Так, я хотів би знати, що буде далі з нашим навчанням? 

- Нічого, не хвилюйтеся, - с усмішкою відповів батько. - Ми відбудуємо стіни, відмиємо замок, та відновимо захист. Звісно, на це буде потрібен час, тому такого активного навчання у вас поки не буде. Але незабаром, все повернеться у колишнє річище.

- Учителю, а як бути з тим, що нас викрили? - поцікавився Тайлор. - Адже цей Емар явно діяв не сам. 

- Так, ти правий, - почухавши перенісся, відповів Дірас. - На жаль, після перемоги над Емаром, наші проблеми не закінчилися. Але я не думаю, що після такого провалу, хтось найближчим часом наважиться на повторний штурм. Від сьогодні ми повинні бути більш обережними. Але я вже почав шлях до повернення свободи для чарівників і ми не повинні зупинятися на цьому. Навпаки, подвоїти свої зусилля, щоб убезпечити себе від нових нападів. 

- А що з нашим татом та мамою? - запитала Еріс, дочекавшись довгої паузи у спілкуванні.

- З ними все добре, - з ласкавою посмішкою відповів Дірас. - Дорогою до того місця, де  Роні полонили, ми зустріли вашого дідуся та старшого брата з їхніми зграями. Вони допомогли його врятувати, поки я вдавав, що погано вмію боротися, та здався в полон, відвертаючи увагу на себе. Ваші батьки не стали бігти до замку разом зі мною. Вони б просто не встигли за драконом. Та й Рони був поранений і йому треба час на відновлення. Не хвилюйтеся, як тільки ваш батько набереться сил, вони одразу ж прибіжать сюди. Роні добре знає, де знаходиться цей замок. 

- А що буде з Семом? - тихо запитав Майкон. 

- Так, у мене теж саме запитання, - вже більш впевнено підтримав ельфа Аїн.

- Не знаю, - Дірас важко зітхнув. - Ми із Сарідом встигли з ним поговорити про скоєне і він щиро розкаюється. Але, я розумію, що віри йому вже нема, та й ви, напевно, більше не захочете навчатися з ним пліч-о-пліч. 

- Я його пробачаю, - не вагаючись відповів Майкон. 

- Хто б сумнівався, - усміхнувся Елан. - А я ось, наприклад, ні. 

- І я не хотів би його бачити, - додав Чейз. 

Рін теж кивнув і, на мій подив, Торен. Тіса втрималась, від будь-яких коментарів, мабуть, тому що не встигла добре познайомитися із Семом.

- Гаразд, хлопці. Я вас зрозумів. Гадаю, в цій ситуації буде несправедливо, стосовно вас, якщо я сам вирішу подальшу долю Орсема. Отже, я пропоную проголосувати вам за такі два варіанти. Перший - вигнати Сема із замку, проводивши його додому. Другий - залишити, при цьому призначивши йому якесь покарання, - він замислився, потираючи перенісся, - наприклад відмити від кіптяви весь перший поверх замку. Але перш ніж ви приймете рішення, я хотів би попросити вас взяти до уваги те, що я теж винен в тому, що сталося. Я не хотів помічати, наскільки Сему у нас було погано. Тому, навіть думки не міг припустити, що він нас зрадить. Він єдиний, кого Тайлор забирав із дому зі сльозами й кого сама мати вмовляла поїхати на навчання. Вона сама не успадкувала магічного дару, який колись був у її бабусі, та не могла нічому навчити свого сина. Самостійне освоєння магічного дару давалося Сему дуже важко, при цьому він становив загрозу не тільки для себе, а і для оточення. Ви самі бачили, які у хлопця стосунки з магією, якщо навіть тут, у замку, після року навчання, він робив небезпечні помилки. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍