Читати книгу - "Скоґландія"

— Чому тобі не віриться? Адже ми ще перед цим казали тобі…

— Але ж мати не дасть на це дозволу, годі й сумніватися! — промовила Ярвен. — Вона не хотіла навіть, щоб я йшла на цей кастинг!

— О, нам це не вперше! — зневажливо махнув рукою Гільґард. — Таке трапляється часто, повір мені! Та коли згодом матері довідуються, що їхнє дитя пройшло конкурс… що його відібрали на роль — одне з-поміж кількох десятків чи сотень претендентів…

— Адже кастинг для цього фільму ми проводимо не лише тут! — укинув Рупертус.

Тяркс осудливо зиркнула на нього.

— …тоді матері зазвичай так пишаються, що вже не мають нічого проти, — доказав Гільґард.

Ярвен хитнула головою й прошепотіла:

— Але не моя мати.

Нараз на неї накотилася хвиля відчаю. Адже ішлося зовсім не про фільм, ішлося не про те, щоб стати кінозіркою. Вона ще навіть не була певна, чи цього взагалі дуже хотіла. Йшлося про те, що мама ніколи їй нічого не дозволяла, що мама завжди їй усе псувала, навіть тоді, коли її вибирали одну з-поміж кількох сотень дівчат. А також про те, що так триватиме завжди, все життя.

— А знаєш що? — звернувся до неї Гільґард. — Ось візьмемо поїдемо зараз до тебе додому й побалакаємо з нею. От буде сміху!

Ярвен покрутила головою й відповіла:

— Вона ще на роботі.

— Тоді їдьмо до неї на роботу! — сказав Гільґард.

Він говорив дуже впевнено, і на якусь мить Ярвен майже повірила в те, що з цього щось вийде.

— Вона розгнівається, — пробурмотіла Ярвен. — Вона не любить, коли їй заважають.

Кіношники перезирнулися.

— Розумієш, — озвався Рупертус, — це лише…

— Нам треба побалакати з нею ще сьогодні, — сказав Гільґард. — Тому що… остаточне рішення має бути ухвалене вже наприкінці цього тижня, а ухвалюємо його не ми.

Ярвен нічого не розуміла.

— Режисер, певна річ, теж захоче сказати своє слово, — озвалася Тяркс. Схоже, вона все ще сподівалася, що режисер зупинить свій вибір на якійсь іншій дівчині. — А також продюсер. Остаточне рішення ми, звісно, не можемо ухвалити тут, у якомусь… провінційному заїзді! Для цього нам доведеться летіти на кіностудію.

— Летіти? — прошепотіла Ярвен.

Зала в неї перед очима пішла обертом. Тремтячими пальцями Ярвен розстебнула ранця, дістала останнього свого бутерброда й відкусила. Хліб уже зачерствів, і краї обох скибок позадиралися. Та помалу Ярвен заспокоїлась.

— О, та в тебе, бачу, вовчий апетит! — вигукнув, засміявшись, Гільґард. — Звичайно, треба летіти. А то чому ж ми цей кастинг влаштували саме в п’ятницю, як ти гадаєш? Щоб одразу після нього полетіти з нашою кандидаткою на кіностудію і до кінця вихідних остаточно все з’ясувати.

— Он як! — промурмотіла Ярвен.

Для неї це означало остаточний кінець.

— А твою матір ми можемо, звичайно, взяти з собою! — сказала Тяркс. Голос її лунав суворо, навіть коли вона казала щось приємне. — Ти ж бо не повинна летіти з нами сама!

Ярвен дожувала останній шматочок і скрушно промовила:

— У вихідні на курсах у неї завше стільки роботи! Адже в будні майже всі клієнти працюють. А відмовити їм вона теж не може.

Кіношники перезирнулись.

— Якби ми знали, що це буде так складно… — проказала Тяркс.

— То візьміть Тіну! — вигукнула Ярвен. — Батько й мати їй дозволять, жодних сумнівів! Ще й самі з нею полетять! Візьміть Тіну!

Нараз у неї наче камінь з душі спав. Її вибрали, з-поміж усіх дівчат найкраща харизма в неї, і тепер значення мало лише це. Решта, що чекало попереду, все одно її лякало. Ану ж режисер скаже, що насправді вона грати взагалі не вміє? Або перед камерою вона надто хвилюватиметься?

Те, що її вибрали, було просто чудово. Але зніматись у фільмі вона, мабуть, таки не мала жодного бажання.

— Це ти про дівчину, котра була тут перед тобою? — поцікавився Гільґард. — Ти на мене не ображайсь, Ярвен, але про неї взагалі не може бути й мови.

— Між вами двома — цілі світи! — сказав Рупертус, не звертаючи уваги на нищівний погляд пані Тяркс. — Ні, я справді не маю жодного сумніву…

— На який номер можна зателефонувати твоїй матері? — зітхнув Гільґард. — Зараз, негайно!

— Вона